Відгук читача

Автор: Олександр Галкін

Отже, «Дім, у котрому заблукав час»…. Взявши вперше до рук цей, роман мені було дуже цікаво — як же письменниці змалювали той самий світ без часу, розгорнутий на теренах сучасної, але трохи «альтернативної», України.

Починаючи з перших розділів, особисто для мене, оповідь йшла надто вальяжно та неквапливо, але разом з тим — було в ній щось таке, якийсь «гачок», що не відпускав і змушував далі крокувати звичайною, на перший погляд, історією перекладача Богдана, який шукає свою кохану, загублену у місті без годинникового часу.

Відразу впало в око те, як яскраво змальовуються стосунки Мири та Богдана, а саме дуже живо таааааа, не знаю, «тепло». Особливо те з яким трепетом він ставиться до коханої. Той факт, що одним з най яскравіших його спогадів про стосунки з Мирою, є момент коли він розчісував її волосся після невдало накладеної маски. На мою думку такі прості й на перший погляд не важливі моменти показують справжню близькість між закоханими. Відразу зрозуміло, що для Богдана ця дівчина стала невід'ємною частиною світу, його світу, чимось накшталд води або повітря, тим, що тримає світ вкупі і без чого він просто розвалиться на мільйони дрібних частин, як піщинка розчавлена шестернями годинникового механізма.

Додаткового емоційного забарвлення роману додають вірші Марини Однорог. Мій улюблений — це вірш на сторінці двісті чотирнадцять:

«Коли ти відпускав своїх вовків, я присипляла свої лисиць,
і тоді ми ставали ніби ідеальною парою,
розбираючи мішок, повний спільних старих таємниць,
просто про інше єство забували…
Десь зникала твоя нестримна жага до самотності,
моє прагнення до свободи мостилось в куточку,
здається ми чужі маски носимо,
і від того усе так непросто…
Усі непорозуміння — звичайна примхлива ілюзія,
наші ролі хтось чітко розписав по абзацах,
ми написане іншим нахабно пропустимо
і станемо нарешті коханими, а не просто коханцями…»

Загалом роман вразив мене найбільше починаючи від подій «Ратуші» і до кінця. Власне найулюбленішими розділами є «Дракони нічних міст» за його яскраві і натхненні описи та алегорії, і «Зимові сни» — за сюрреалістичні перипетії з різними версіями майбутнього. Хоча цей чинник є відмінною рисою всього роману, відразу нагадало один з улюблених фільмів — «Ефект метелика». Улюблена цитата — це слова Іллі з розділу «Дракони нічних міст»: «Знаешь, иногда я думаю о том, как важно выходить за рамки. Покидать зону своего комфорта. Ведь только за ней начинается мир, где можно воплотить любую мечту.». Улюблена вона тому що я, на прикладі власного життя, упевнився в її правдивості.

Взагалі дуже сподобався дискурс про Гокінгівську теорію часу. Велика подяка авторкам за педантичне ставлення до деталей на зразок опису годинникових брендів і тому подібних речей — вони зробили роман реалістичним.

Найзворушливіший момент, для мене, момент це створення Богданом «хепі-ендів» для Мири. По-справжньому зворушливо, дуже сподобалось.

Коротше, треба закруглятись бо шось я розвів демагогію.))))

Дякую чудовому тріо письменниць за прекрасний роман, за перепустку в дім у якому заблукав час. )) 

04.10.2017 р.

Оригінал публікації

 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.