Відгук та відеорецензія на книгу

Автор: Nataliya Viz

Розказувати про книгу не до кінця дочитавши – то була помилка. Тому що основна ідея, що проходила червоною ниткою через твір – втрата часу – була лиш вершиною айсбергу. Насправді, книга збудила в мені безліч думок. Справа навіть не у втраті часу, навіть не у цінності поняття «Час», справа в суті людини, в людській натурі. Як я і казала у відео, в книзі мова йде про хлопця, про його життя, про його існування в суспільстві, про його примарно-реальне кохання , про відношення до багатьох речей в той час, коли, по суті, за вікном бушував апокаліпсис.
Мене дуже зацікавила сама тема – втрата часу, а також було цікаво читати про те, що коїться в суспільстві , як нація перелаштовуєся під таку ситуацію. Події переплітаються із сьогоденням, врізаються в пам’ять і карбуються в душі, тому що все це ми пережили в дійсності 4 роки назад. Звичайно, романтизму книзі не займати і такі чудові, хитросплетені лінії долі головного героя і його дівчини Іри/Мири говорять про чуттєвість авторок. Підтримую меседж: в кожного в нас житті було кохання, щасливе, чи не дуже, були захоплення, любовні пригоди, що так чи інак ховались за призмою дійсності. Комусь з нас пощастило більше і так само, як і головний герой ми все ж знайшли свою «Миру», тобто той фантомний, тільки «наш» образ, що підходить саме нам і залишиться поруч назавжди. Комусь не пощастило і його «Мира» все ж залишилась Ірою…
Інколи текст мені бачився сумбуром, подекуди не розуміла, до чого тут той, чи інший образ, та, чи інша фраза, але згодом все поволі, потроху ставало на свої місця.
Мені боліло, коли ховали Сергія (Іллю), я сміялась, коли до Ратуші приїхала Сніжана Теличко (прототипом якої стала наша відома співачка), в мені завмирало все, коли розтерзали головного серед протестуючих під Ратушею…
Бо це наше сьогодення. Це наш час. Втомлені дійсністю люди – то віддзеркалення суспільства без часу. Що ми робимо, куди біжимо, чим займаємось? І що взагалі в нашому житті має значення?
Єдине, що має значення, як на мене, це злізти зі свого особистого внутрішнього горища, де вирує ваше життя, загорнутись на пару з власною «Мирою» у плед і знайти свого власного рудого кота Грубаса, котрий буде своїм муркотінням фіксувати плин часу.

Оригінал публікації

 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.