Щасливий

Щасливий

Вона — українська дівчина, що виросла у Вінниці й понад усе любить своє місто. Він — азербайджанський хлопець-мусульманин, котрий мріє повернутися у Нагірний Карабах, де залишився його рідний дім. Здавалося б, ці двоє не можуть бути разом — тому що обставини, батьки, кілометри нездоланних шляхів, заборон та упереджень… але вони знайшли одне одного й поєдналися у шлюбі — попри нерозуміння і спротив оточення. Дитина, яка мала б народитися щасливою — адже саме так звучить її ім`я в перекладі українською — приходить у цей світ смертельно хворою. Та, кажуть, у житті не буває випадковостей. Що, як маленькому хлопчику судилося змінити дорослих людей, примирити два різних світи і зробити їх по-справжньому щасливими?

Роман Вікторії Гранецької "Щасливий" у проекті "Книга тижня"

Автор: Харківська обласна бібліотека для юнацтва

Вродлива неказка про true romance

Автор: Віталій Квітка

Дуже вродливий роман, насправді. У принципі, традиційний для письменниці. Одразу – зріла річ, зріла оповідь, зріла проблема і зріле ж її вирішення. У чомусь роман продовжує традиції «Мантри». Легкість оповіді, можливо. Впевнена легкість, впевнена безпосередність.

Ірина Даневська: «Невигадана історія про дива, які іноді трапляються з тими, хто на них заслуговує»

Відгук читача

З превеликою обережністю читаю твори колег по перу, надто такі, які потребують відгуків. Бо, як правило, найлегший спосіб зіпсувати стосунки з автором - це всмак покритикувати його виплекане дітище. «Щасливого» узялася читати сама. Захотілося. Повірила… ні, навіть не рекламі, а власній інтуїції і досвіду, який показує, що творчість авторки книги (себто пані Вікторії Гранецької) справді варта уваги. Інтуїція не підвела.

Наталя Шевченко: «Бувають книги-емпати…»

Рецензія

Бувають книги-емпати. Книги, які точно знають, що ти відчуваєш. Вони ведуть тебе крізь лабіринти болю до світла і очищення. І, що найголовніше – вони уміють слухати і чути. Книга ніколи не скаже тобі «Та скільки ж можна!» - якщо ти плачеш. Не буде повторювати «Візьми себе в руки, негайно опануй себе, думаєш, тобі зараз найгірше?!». Книга точно знає, що так, найгірше – бо це твій біль, і вона вміє зцілювати навіть, здавалося б, незагойні рани. Хороші книги приходять до нас різними шляхами, але ніколи – випадково. Марк Алданов стверджував, що випадок – це псевдо Бога, коли Він воліє не вказувати справжнє ім’я. Роман Вікторії Гранецької «Щасливий» уперше потрапив мені до рук ще в рукописі, майже два роки тому – і саме тоді, коли я переживала велику особисту втрату. Тому все, що відчуває героїня твору, мама маленького Саїда, мені знайоме не з чуток.

Андрій Півень: «Це книга про розуміння того, що починати розбудову країни треба з себе, зі своєї родини»

Відгук читача

>Свіженький роман Вікторії Гранецької «Щасливий» – це неймовірна реальна історія про кохання української дівчини до азербайджанського хлопця-мусульманина, вихідця з Нагірного Карабаху, який оснований на реальних подіях. Це історія про боротьбу за життя своїх дітей та за свою країну. Це книга про розуміння того, що починати розбудову країни треба з себе, зі своєї родини. Битися за свою державу разом, не зважаючи на національність та релігійну приналежність.

РОМАН ПРО СПРАВЖНЄ

Рецензія

Життя – то розмаїта дзиґа, крутіж якої захоплює всіх нас; літературно-художнє його відображення – знак-символ як пропозиція індивідуально-особистісного сприймання та інтерпретації. Роман «Щасливий» Вікторії Гранецької є одним з таких семіотичних витворів, що пронизливо, щемно-болюче репрезентують правду життя в її вражаючій оголеності й динамічному розвиткові.

«Щасливий» – повноцінна розповідь про головних героїв, їхню драму життя та величезний зріз сучасного суспільства в сучасній Вінниці

Автор: Чарівні Блохи Св. Антонія

warning!!! цей відгук є еклектикою особистих вражень від прочитаних книг, фрази та оцінки, що наведені в ньому, не повинні сприйматись за особисті образи чи порівнюватись з професійним рецензуванням або навіть братися за основу з порушенням авторських прав (або тупо безкоштовно). Це своєрідний Блошиний ТОП-2015 :) і ще тут повно спойлерів. Під оцінювання потрапили книги, які були прочитані мною протягом 2015 року (серед яких можуть бути і значно давніші книги із попередніх років, але прочитаних саме в цьому році) та залишили певний слід в нервовій системі, і тому цей відгук може бути сприйнятий негативно із цунамі зауважень або із певними похвалами. Все одно, бо ця думка є цілком моєю і спроба впливу на неї буде розцінена як: if you touch my mind I will break your's. Усім приємного читання :)

Кожен сам творець свого щастя

Автор: Юлія Юліна

Віра, Надія, Любов. Часом саме ці універсальні категорії людського буття дають сили жити. Віра в диво, надія на краще, всеохопна і жертовна любов. Тільки віра дозволила свого часу жінці, яка страждала через кровотечі, доторкнутися до одягу Ісуса Христа і зцілитися від своєї недуги. Тільки надія здатна була вилікувати людей від бід і хвороб, які, якщо вірити давній міфології, випурхнули зі скриньки Пандори. Тільки всеохопна любов дозволила Христові прийняти смерть заради всіх людей, щоби спокутувати гріхи наші. Всі ці три глибинні почуття супроводжують людей протягом цілого життя, але за щоденними турботами ми часом не задумуємося про їх величну місію — робити нас щасливими.

Враження від «Щасливого» у блогах

Джерело: Блог Юлії Новак на порталі ОГО.ua

Ми всі хочемо бути щасливими. Усе своє свідоме життя ми шукаємо щастя, ми бажаємо щастя, ми заздримо чужому щастю, ми створюємо щастя і руйнуємо щастя, називаємо одні міста/країни щасливими, інші ж – нещасними. І коли народжується дитина – їй бажаємо щасливої долі. Але у чому полягає наше уявлення про її щастя: можливо її щастя у достатку, може – у здоров’ї, чи – в коханні, а може – у сім’ї, або ж – у гармонії з собою… А може щастя – то саме життя, і життя – то щастя? А може щастя – то любов у народженні?

Лілія Чорна: «Книга буде близька жінкам, матерям, але з міцною психікою»

Відгук читача

Зізнаюся, я з великим нетерпінням очікувала на третій роман Вікторії Гранецької. Надто мені сподобалася її книга «Тіло ТМ». Але це марна справа – очікувати від цієї письменниці повторення подібних емоцій і переживань, бо кожного разу вона трохи різна. Що-що, а звинуватити її у серіальності творів не можна.