Ірина Даневська: «Невигадана історія про дива, які іноді трапляються з тими, хто на них заслуговує»

Відгук читача

З превеликою обережністю читаю твори колег по перу, надто такі, які потребують відгуків. Бо, як правило, найлегший спосіб зіпсувати стосунки з автором - це всмак покритикувати його виплекане дітище. «Щасливого» узялася читати сама. Захотілося. Повірила… ні, навіть не рекламі, а власній інтуїції і досвіду, який показує, що творчість авторки книги (себто пані Вікторії Гранецької) справді варта уваги. Інтуїція не підвела.
Це роман не про чужу біду, як видається з перших сторінок. Не про ту біду, яку береш близько до серця, бо саме вона дивиться на тебе дитячими оченятами з екранів телевізорів та скриньок волонтерів. Навіть не про ту, з котрою стикається кожен, хто потрапляє в лабети вітчизняної медицини.
Це оповідь про любов. До дворових песиків, до старенької сусідки, до рідних і коханих людей, до свого міста, країни, і, нарешті, до Бога. Любов, що пройде крізь війну у Нагірному Карабасі і український Майдан, і що, ще складніше, через штампи, забобони, страхи і обмеження людського суспільства.
Це книга про щастя, яке матимуть ті, що вміють любити. І дарма, що це щастя з присмаком сліз.
Це невигадана історія про дива, які іноді трапляються з тими, хто на них заслуговує.
Це …

Оригінал публікації


Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.