Враження від «Щасливого» у блогах

Джерело: Блог Юлії Новак на порталі ОГО.ua

Ми всі хочемо бути щасливими. Усе своє свідоме життя ми шукаємо щастя, ми бажаємо щастя, ми заздримо чужому щастю, ми створюємо щастя і руйнуємо щастя, називаємо одні міста/країни щасливими, інші ж – нещасними. І коли народжується дитина – їй бажаємо щасливої долі. Але у чому полягає наше уявлення про її щастя: можливо її щастя у достатку, може – у здоров’ї, чи – в коханні, а може – у сім’ї, або ж – у гармонії з собою… А може щастя – то саме життя, і життя – то щастя? А може щастя – то любов у народженні?

Про життя і щастя говорили 31 жовтня, у суботу, у Лабораторії гуманітарних досліджень Рівненської Малої академії наук учнівської молоді під час літературного кафе-презентації роману «Щасливий». Саме в останній день жовтня рівняни, поціновувачі художнього слова, зустрілись із авторкою Гранд-роману «Коронації слова» 2015 року – Вікторією Гранецькою.

Роман «Щасливий», який отримав спецвідзнаку конкурсу «Гранд Коронація – 2015», надруковано у незалежному видавництві української літератури «Нора-Друк». А організувала презентацію Вікторія Назарук, викладач кафедри журналістики Національного університету «Острозька академія», керівник Рівненської міжшкільної секції МАН «Журналістика». Модератором виступив Олександр Мазур, заступник директора з навчально-методичної роботи РМАНУМ.

На офіційному сайті Вікторії Гранецької знаходимо інтригуючу анотацію роману: «Вона — українська дівчина, що виросла у Вінниці й понад усе любить своє місто. Він — азербайджанський хлопець-мусульманин, котрий мріє повернутися у Нагірний Карабах, де залишився його рідний дім. Здавалося б, ці двоє не можуть бути разом — тому що обставини, батьки, кілометри нездоланних шляхів, заборон та упереджень… але вони знайшли одне одного й поєдналися у шлюбі — попри нерозуміння і спротив оточення. Дитина, яка мала б народитися щасливою — адже саме так звучить її ім`я в перекладі українською – приходить у цей світ смертельно хворою. Та, кажуть, у житті не буває випадковостей. Що, як маленькому хлопчику судилося змінити дорослих людей, примирити два різних світи і зробити їх по-справжньому щасливими?»

Проте, сама презентація роману розширила обрії його сюжету: безпосередній контакт із письменницею та проникливими учасниками надали можливість паперовим словам перейти в образи, думки, емоції, запитання від присутніх та відповіді письменниці.

 - Чи готові Ви стати дружиною мусульманина?

 - Я не поділяю людей за національною чи релігійною ознакою. Головне – щоб були справжні почуття між чоловіком та жінкою.

  - Чи була у Вас життєва драма, яку б Ви хотіли описати? Чи дозволили б комусь написати про Вас?

 - У моїх книгах немає автобіографічних речей. І нікого б не просила написати про мене :). Якщо я щось напишу зі свого життя – то це буде набагато пізніше.

 - Ви багато пишете про батька. В українській літературі, та й зарубіжній також, я не часто зустрічала, щоб настільки глибоко був змальований образ батька, його почуття…

 - Батьківство – це не лише стосунки батька з дітьми, а насамперед стосунки із власним батьком. Батько героя роману, за національністю азербайджанець, не пробачив сину того, що він одружився з жінкою не свого кола. Попри все син не втрачає поваги до свого батька. І таке ставлення до свого батька вражає.

- Ваша головна героїня повертається в роздумах до християнства?

- Ні, не повертається. Коли працювала над книгою, я зрозуміла: неважливо чи зліва направо чи справа наліво ти хрестишся, основне – щиро молитися і щиро вірити. «Молитви щирих людей чудодійні», – уже цитую Вам з книги. Головне – вірити. І людині легше тоді нести життєву ношу. Ця книга навчила мене не ділити людей за конфесійною ознакою. Я походжу з католицької родини, але щодо релігії – досі в активному пошуку. Більше покладаюся на себе, ніж на Бога. Але, коли бачу справді віруючих людей, у мене з’являються сумніви щодо моїх переконань. Сподіваюсь, що я матиму таку сильну віру, яку мають мої герої. Щиро бажаю собі знайти відповіді на всі сакральні питання.

 - Чи змогли б Ви змінити віру?

- Змінювати мені нічого не довелося б. Мені потрібно було б заповнити вільний простір. Так, я народжена в католицькій родині і в мене є багато приємних спогадів про костел і про бабусю з дитинства. Проте я залишаю за собою право – не зарікатися.

 - Ваші враження від Рівного?

 - Мені дуже сподобалось Лебедине озеро. Я ще сказала: «Як тут добре було б відпочити». Рівне мене надихнуло на відпочинок, але не на роботу :)

Наприкінці презентації пан Олександр Мазур щиро подякував чарівній Вікторії Гранецькій: «Я впевнений, що безперечно Ви будете доброю дружиною, незалежно від віросповідання, будете хорошою мамою. Бажаю, щоб Ви були щасливою! А я щасливий, що у стінах Малої академії наук гостювала така письменниця. Дуже вдячні за таку можливість презентації!».

Шановні читачі мого блогу, будьте щасливими і читайте лиш хороші книги, варті Ваших уваги та часу! Роман «Щасливий», безперечно, - одна із цих книг.

Юлія Новак 

Оригінал публікації

 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.