Спротив речей

Це вже п’ята моя книга (не рахуючи спільних з іншими авторами збірок оповідань), проте я волію називати її дебютною. Адже «Спротив речей» — мій поетичний дебют — перша і, сподіваюся, не остання збірка неримованої поезії. Віршування увірвалося у мій простір несподівано — просто одного вечора відкілясь почали зринати чудернацькі рядки, геть не схожі на традиційну римовану поезію, однак і від звичного для мене «прозового» розповідання історій вони також суттєво відрізнялися. Так виник мій особистісний «спротив речей» у творчості: проза видозмінилася й переродилася у поезію — або ж, за визначенням письменниці та літературознавиці Лесі Мудрак, у поезопрозу… Хай так і буде)

 

Нова грань обдарування письменниці-прозаїка

Післямова до книги

Збірка поезій «Спротив речей» Вікторії Гранецької — дещо несподіваний творчий доробок для тих, хто знає цю популярну письменницю як автора прозових творів: «Мантра-омана» (2011 р.), «ТІЛО™» (2013 р.), «Щасливий» (2015 р.), «Дім, у котрому заблукав час» (2017 р., у співавторстві), а також новел, оповідань, есеїв в українській періодиці. Втім, захоплення віршуванням, як відомо, сягають у неї ще дитячих років; а від 2015-го — відновлено версифікаційну творчість у неримований спосіб. Ця збірка інтимної лірики — експресивна за емоційною тональністю — має наявний зв’язок із базовою освітою автора — психологія, а відтак внутрішні монологи з індивідуально-авторськими роздумами є, фактично, психофілософськими міркуваннями про особливі взаємини архетипних начал — жіночого й чоловічого, а над ними — око Творця.

Асоціації мегапростору текстів

Передмова до книги

В полуденній суворій кухні її шпильки у волоссі покривалися іржею недоторканости. Самотня кава з присмаком гірких спогадів ковталася важко. Була така відчутність, що ніби шкодливий кіт щомиті підкочував клубки у самісіньку глибінь горла. Хто вони — ті, що зоставили по собі недотлілі згадки? Але залишимо заклеєними писки тим, хто закоханий у плітки, кожен обирає собі власний драйв. А сюжет драйву — це постійна подорож серед невеликої кількости літер у складене леґо почуттів і слів. А може, сліз, бо лише власники своєрідного щастя — ті, хто хоч і таїть у собі невидимі рифи, — ти все-єдно маєш можливість відчути їхній рух навколо сповідей-текстів.

Філософія любові

Передмова до книги

Ще в античному світі твердили, що любов має свою протилежність — як ненависть, так і надто смерть. Емпедокл (485-425 до н.е.) вбачав у них об’єктивні начала, принципи буття і становлення людини. Інтимна близькість не завжди служить інстинкту розмноження, сприяє переходу від сексуального чуття до великої любові, яка долає смерть. Усвідомлення власної смертності посилює еротичну напругу, коли тіла немовби зависають над онтологічною прірвою, але завжди лишається надія на безсмертя через інших.