Відгук читача

Автор: Олександр Вешелені

Вінницю у літературному контексті майже завжди згадували, як місто, де колись жив хтось із світил: Коцюбинський, Стельмах, Стус чи Руданський. Тепер суспільство говорить про представників літератури, які фактично живуть і творять у нашому місті: Калитко, Татчин, Доляк, Гранецька... Або, принаймні, були у ньому сформовані.

Тож сьогодні з упевненістю можна сказати, що у 2017 році був остаточно закріплений статус Вінниці, як літературного міста. Щонайменше на всеукраїнському рівні. На додачу минулий рік значно додав з точки зору преміальності. Всеукраїнську літературну премію ім. Михайла Коцюбинського, причому як у прозі, так і у поезії, присвоїли Наталці Доляк та Сергію Татчину. Премію ім. Джозефа Конрада та премію «Книга року BBC» – Катерині Калитко. Такий підсумок цілком логічний. Адже вінницькі автори не перший рік виборювали собі місце на літературному поприщі. І це доводить, що у Вінниці є цікаві й талановиті автори. Їх читають за межами кола знайомих, за спілкою письменників та за межами рідного міста. Що вже є успіхом.

«Спротив речей» – це поетичний дебют Вікторії Гранецької, яку до цього мало хто асоціював з поезією. Але її «прорвало». І прорив вийшов цікавим. У цій збірці Вікторія не така, як у прозі. Вона шукає себе і спосіб власного висловлювання. Показово також те, що вона одразу почала з верлібрів. Комусь може здатися, що неримовану поезію писати легше, але, насправді, це набагато складніше. Адже ти маєш випрацювати свій голос, зрозуміти, у якому напрямку ти взагалі твориш. Як на мене, «Спротив речей» – це дуже вдалий поетичний старт.

Оригінал публікації

 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.