Андрій Півень: «Перша думка після прочитаного: ось це б було кіно»

Відгук читача

Бувають книжки - гойдалки, це коли монотонне плетиво письменника затягує все глибше до підсвідомості-прірви. Прокинувшись, читач розуміє, що пам'ять зіграла жарт, залишила незрозумілі шматки сюжету. Але є твори - вибухи. Це ті твори, які крадуть у читача ніч, а Морфей, махнувши рукою, біжить до сусіда, який без задніх ніг спить. А що йому робити біля читача, який не потребує Морфеевих роликів-сновидінь? Такою книжкою-вибухом став для мене твір Вікторії Гранецької «Тіло ТМ».

Перша думка після прочитаного: ось це б було кіно. Впевнений, що з таким захоплювальним динамічним сюжетом можна було би конкурувати з голлівудськими топ-сценаристами.

Після прочитаного ставлю собі риторичні запитання: Досягти безсмертя на землі - це добре чи погано? А може науково-медичний пошук елексіра безсмертя суперечить законам Всесвіту? Чи може сам Абсолют дає можливість людині боротися зі смертю?

А тепер щодо самого твору. Мені дуже подобається прийом авторки (хоч він і не новий) давати прізвища героям. Цікаво потім слідкувати, як авторка розкриває образ та як вдало він віддзеркалює прізвище. Наприклад: Доктор Паскуда ( головний герой), чи Геннадій Навозов, росіянин за походженням, зі своїми онуками упирятами. Всі герої прописані дуже яскраво. Взагалі історія кожного героя - цілісне оповідання. Те, як ці оповідання складаються в логічний ланцюжок, нагадує розкладання пасьянсу, який так лихо перед читачем демонструє письменниця. Наприкінці це розкладання набирає оберти, пришвидшується... А перед фіналом взагалі склалося враження, що увімкнули перемотку. І бабах - фінал, та звичайно, ніякого хеппі-енду ( все по закону жанру), бо зло в образі Анжеліки Феллон каже: «Усе тільки починалося».

Дякую письменниці за час з доброю порцією адреналіну.

‪#‎Pivenbook ‪#‎Druzhkovka ‪#‎Ukraine

 

Оригінал публікації

 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.