Полювання на ірреальність

Джерело: «Літературна Україна» № 13 (5592) від 26 березня 2015 року

Тема торгівлі душами пронизує роман Вікторії Гранецької «ТІЛО™» (2013). Відразу зауважимо, що цей твір стоїть дещо осібно й відрізняється від проаналізованих раніше творів. Це роман-антиутопія. Як і в «Мантрі-омані», попередній книжці, в «ТІЛІ™» авторка вдається до захопливого, карколомного сюжету й улюбленого «змішування жанрів» – тож текст має ознаки горора й трилера.

Отже, письменниця переносить читачів до майбутнього – 2030-2050 рр. Дія відбувається в карпатському сиротинці, куди прибуває чоловік на ім'я Яків, аби забрати з собою кількох дітей. Серед них – чарівна дівчинка Іванка, якою в притулку опікувався трохи старший від неї Юрко. І він заприсягається будь-що віднайти свою товаришку. А згодом, дізнавшись, що з «тіла дев'ятирічної дівчинки одного дня її перекинули до зношених кісток старої жінки», – убити Якова і його сім'ю. Тоді герой ще не знає, що пізніше закохається в Ештон – доньку Якова, і що йому доведеться робити неймовірний вибір – любити окремо душу Іванки, яку оселяли в жахливих, хворих тілах, і її справжнє тіло, в котре «одягнули» душу Ештон.

Паралельно В. Гранецька перекидає читача до США, де дедалі більшою популярністю користується медична корпорація «ТІЛО™». Саме тут здійснюють «трансплантацію свідомості». Це «притулок» для тих, хто хворіє марнославством і жагою до грошей, і водночас це катівня для невинних жертв.

Серед ознак жанру «фентезі» в романі Гранецької зауважимо: вигаданий світ, близький до реального, ненауковість, широкий часопростір, запозичення з фольклору, існування так званого «двосвіття» (реального і того, де спостерігаються дивні речі), ірраціональність у деяких вчинках героїв. Читачі зустрічаються із мольфаром (дідом Юрія), лісовими перелесниками й мавками, стежать за вовкулаками (Юрієм, Яковом), поринають у випробування людиною сили природи (епізод, коли головний герой вилікував Іванчине коліно, прикликавши природні стихії).

Завдяки міксу «маслітівських» прийомів письменниця зробила модифікований гостросюжетний твір, в якому головний герой має врятувати не тільки прекрасну жінку, а й увесь світ. Цікаво, що Гранецька в цьому випадку не пішла традиційним шляхом: Юрій – образ, далекий від ідеального.

При цьому варто віддати належне психологізму роману й порушеним у ньому «вічним» питанням – вибору людиною життєвих цінностей, несприйняття суспільством так званих «інших». Гранецька показує, наскільки втраченим буває людське життя. Заради влади, марнославства, тілесної втіхи герої вигадують підступні схеми, вбивають, ґвалтують, а найжахливіше – продають себе, втрачають при цьому душу. Проте письменниця показує – кожен може відшукати в собі промінь світла, що витіснить внутрішню темряву. Головне – покаяння й бажання змінитися.

Ніна Герасименко,

кандидат філологічних наук, літературний критик

Оригінал статті

 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.