Анна Хома: «На все свій час»

Фото: Вікторія Гранецька

Минулого вівторка до нашої Книгарні «Є» завітала Анна Хома – молода талановита письменниця зі Львова. Анна презентувала вінницьким читачам одразу дві свої книги – перевидання відзначеного в 2001 році «Коронацією слова» роману «Репетитор» та нещодавно видану «Заметіль», котра теж свого часу отримала почесний диплом цього літературного конкурсу і вперше презентувалася на львівському «Форумі видавців-2012». Вінницька презентація, модерована Наталкою Доляк, минула весело і жваво, читачі ставили письменниці безліч запитань. По тому ми вирушили з Анною на каву і з нашої розмови вийшло ще одне цікаве інтерв’ю.   

– Анно, твій літературний шлях розпочався в 2001 році, коли «Коронація слова» тільки-но бралася за пошук талантів, а українську книжку ще майже неможливо було знайти на полицях крамниць. Ти  надіслала на конкурс три романи, кожен з них було відзначено, два твори згодом опубліковано… А потім ти на 10 років зникла з літературних обріїв. З чим пов’язана така «перерва»? Чи писала ти щось у ці роки?

– Життя – багатогранне, і я волію розглядати його з різних ракурсів. Не зациклююсь тільки на літературі, хоча полюбила читати ще здається з пелюшокJ Останні 10 років були надзвичайно насичені подіями і  роздумами, чого і всім бажаю. Вчилася, працювала, змінювала роботу і фах, спробувала себе в менеджерстві і символдрамі, подорожувала, шукала і знаходила, освоювала духовні практики і теорії успішних людей… Зараз спіраль часу повернулася на круги своя і я знову сіла писати. Сказано: на все свій час…

– Як відомо, письменник – то не обов’язково філолог. Але ти маєш досить екзотичний фах – медик та психолог (за освітою та основною роботою). Чи використовуєш знання з медицини у літературній творчості?

– Знання як з медицини, так і з психології надзвичайно цікаво поєднувати, переплітати і переплавлювати у творі, який пишеш. Ніколи достеменно не знаєш, що з цього вийде. Людина – це і фізичне і духовне створіння, тому мені завжди було цікаво розглядати її у цих двох іпостасях, двох площинах існування. Саме таку – багатогранну, багатопланову особистість я ставлю у центр своїх творів.

– Якщо спробувати визначити напрям твоєї літературної творчості, першою спадає на думку «соціально-психологічна проза». Адже і найперший твій роман «Репетитор», і наступну «Провину», і нещодавно опубліковану «Заметіль» можна назвати кращими зразками сучасної соціально-психологічної прози. А які ще жанри та напрями цікаві тобі у творчості? Якою буде твоя наступна книжка?

– Соціально-психологічним можна назвати «Репетитор». «Провина» – більш метафізичний, містичний роман. «Заметіль» я б віднесла до психологічної драми, хоча насправді не люблю штампів і однозначних трактувань. Хочу спробувати себе в пригодницько-історичному амплуа. Подивимося, що з цього вийде!

– Розкажи про свого читача. Які найцікавіші запитання чи відгуки чула від людей, що читають твої романи?

– Читач насправді це співтворець творів, які він читає. Книга, вийшовши друком, відчужується від автора і починає жити своїм окремішнім життям, обмінюючись енергією з усіма, чиїх рук і сердець вона дотикає.  Тому мій читач – той, чия душа впізнала у моїх героях частинку себе і зазвучала з ними в унісон. Бо в своїх героях автор завжди залишає частинку своєї душі.

– Знаю, що ти любиш подорожувати. Розкажи, будь ласка, про найяскравіші враження, привезені з-за кордону.

– Так, я обожнюю подорожувати. Це ніби переходити на інші виміри, у інші галактики. Ти переміщаєшся в просторі, вдихаєш інші запахи, пробуєш на смак інше життя, потрапляєш у атмосферу, якої немає в зоні твого комфорту, і починаєш по-іншому сприймати своє життя, дивуватися йому і цінувати його. Спробуйте – і вам сподобається!

– Що порадиш молодим українським авторам, які тільки пишуть свої перші твори і мріють про видавця та читача? 

– Тим, хто тільки починає, хочу порадити не зациклюватися на чомусь одному, пробувати себе у різних сферах, багато читати і спілкуватися, і якщо письменництво – то справді ваша стезя, бажання писати від вас не відстане і наздожене вас рано чи пізно, а тоді вже творіть і не зупиняйтеся на досягнутому. І твір обов’язково знайде свого читача.

Розмову провела Вікторія Гранецька

 15.03.2013

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.