Ірина Новоставська: «Хочу, щоб довкола мене було більше позитивних, окрилених людей»

Фото зі сторінки Facebook

Вона ніколи не привертає до себе уваги, лишаючись за лаштунками. Щиро радіє успіхам інших і завжди готова прийти на допомогу кожному. Ми любимо її, але майже нічого про неї не знаємо. З фотосвітлин на нас дивиться таємнича молода жінка, котра, здається, зійшла з іншої епохи у наш суперечливий мінливий час. Я не казала їй, та вона надихає мене до творчості, щоразу після спілкування з нею мені напрочуд легко й добре пишеться. Тож сьогодні мені захотілося в розмові створити портрет Ірини Новоставської – доброго янгола «Коронації слова», яскравої непересічної особистості і просто гарної людини із надзвичайно світлою позитивною енергетикою.

Іринко, ти маєш серйозний досвід роботи над різноманітними літературно-мистецькими та медіа-проектами. От уже багато років поспіль допомагаєш пані Тетяні та пану Юрію Логушам – засновникам та ініціаторам Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» – у реалізації цієї важливої і потрібної справи. Розкажи про свою роботу. Який він, найпрестижніший літературний конкурс України, на погляд зсередини?

Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» – це мистецька казкова країна, в якій живе «літературний Санта-Клаус», який протягом року приймає рукописи романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики, творів для дітей з будь-якого куточка нашої планети, написані чарівливою українською мовою. Самому Санті важко впоратися з усіма справами, тож він долучає ельфів – волонтерів, які щоденно реєструють пошту, працюють з експертами, журі, партнерами, медіа, авторами. Конкурс насправді – це величезне літературне виробництво. Злагоджений оргкомітет щоденно рухає вперед «Коронацію слова», навчає нових волонтерів, найкращі залишаються або наші партнери пропонують їм гарну роботу. Робота в конкурсі важка, цікава, творча, але командний дух просто змушує забувати про напружені миті. «Коронація слова» – це рушійна сила українського літературного процесу, а її засновники (Санти) – Тетяна та Юрій Логуші створили нову літературну родину в українському суспільстві, відродили українську книгу, об’єднали і зростили нову плеяду меценатів. До речі, коронаційні автори створюють свої Спецвідзнаки в рамках конкурсу. Першим цей флешмоб розпочав Андрій Кокотюха. А тепер і Ніка Нікалео разом тобою та іншими письменницями Львівського жіночого літературного клубу.

Наразі разом із Лесею Мудрак займаєшся організацією фантастичного театрального перформенсу «Танґо одкровень: аніма тексту», що пройде 15 грудня у київській ресторації «Панорама». Схоже, то буде незабутнє шоу, адже до проекту залучені танцівники танго, художники, музиканти, дизайнер і, звісно, українські літератори. Можеш розповісти детальніше, яке дійство чекає на заінтригованих гостей?

Жива анімація, переплетення мистецтв, синхронне відчуття один одного нібито на клітинному рівні. Тембр голосу автора, зміст тексту відчувають танцівники та інтегрують інтуїтивне бачення в танець танго, а художник передає на полотні все дійство, що відбувається на сцені – поєднання голосу, змісту, музики і танцю. Але переповісти все те, що ми побачимо, дуже складно, адже «Танґо одкровень: аніма тексту» – це живе дійство, і найцікавіше і найнеповторніше буде саме там. Втім, усі, кому не вдасться таки втрапити на захід, зможуть його споглядати в Інтернеті – відбуватиметься пряма онлайн-трансляція.

Що для тебе криється у слові «танґо»?

Є чимало інтерпретацій танго. Та особисто для мене танго – це стосунки чоловіка і жінки, коли кожен приймає свою роль і нічого не вигадує: партнер – ведення, партнерка – слідування. Танцюючи танго, ти проживаєш інше життя за 3 чи 12 хвилин, де панує лише взаємодія між партнерами та відчуття музики. Неможливо танцювати танго, коли голова переповнена думками, самоаналізом, таким чином руйнується партнерство, не чутно взаємних імпульсів.

Іринко, ти завжди надзвичайно стильно й цікаво одягаєшся і гарно виглядаєш. Як обираєш одяг? Купуєш під впливом миттєвого імпульсу чи довго й виважено оцінюєш кожну річ?

Дякую за комплімент, Вікторіє. Обираю речі інтуїтивно, але ніколи не ганяюсь за модою та новими колекціями. Часто трапляється, що я купую річ, яка роками в магазині не продавалася, на неї ніхто не звертав уваги, а я її таки побачила.

Чула, ти любиш подорожувати Україною. Які місця вже встигла відвідати і що найбільше запам’яталося із мандрів? Куди поїхала б при нагоді?

Мандрувала західною і центральною Україною, ніяк не навідаюсь на схід, але ще буде, мабуть, ще не час. З мандрів найбільше запам’ятовуються краєвиди і особливо люди, які є витвором мистецтва. В людині найпрекрасніше те, що вона унікальна – зі своїми доліками і недоліками. Це вона – неповторна. Наступного разу поїду туди, куди скерує серце.

І насамкінець трохи моїх особистих вражень до твого портрету. На мій погляд, ти є взірцем сучасної самодостатньої жінки, яка любить життя і все встигає. Про що мріє така жінка? Яких досягнень та відкриттів ти бажала б собі у майбутньому?

Мрію мати силу і натхення щоденно розвиватися, адже особистісний розвиток впливає на інші сфери життя. Хочу, щоб довкола мене було більше позитивних, окрилених людей, які сприймають один одного такими, якими є, не прагнуть змінювати один одного заради власного комфорту. Цілей дуже багато, але я прихильник про все розповідати після, щоб не злякати долю :)

Розмову провела Вікторія Гранецька

 25.11.2013

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.