Ксенія Циганчук: «Вважаю генетичну пам'ять цілком реальною»

Фото з архіву авторки

Володарка спецвідзнаки «Золотий пістоль» за кращий гостросюжетний роман на «Коронації слова». Шанувальниця «Кошмару на вулиці В'язів». Мандрівниця, викладачка іноземних мов у минулому, наразі — дослідниця старослов’янських казок та міфології. Усе це про нашу рівненську письменницю Ксенію Циганчук, що презентуватиме навесні дуже незвичайну книгу «По той бік пам'яті». Вже за традицією, ми зібрали у соцмережі запитання від усіх зацікавлених для Ксенії, тож ласкаво просимо до читання інтерв'ю)  

— Ксеніє, цієї весни серед найперших книг нового видавництва «Дім Химер» виходить твій роман-горор «По той бік пам'яті». Однак ти заклала у нього стільки екзистенційних смислів, прадавніх вірувань та символів, що, мабуть, цій історії уже затісно в жанрових рамках «горору», це щось набагато більше. Світ твого роману — який він?

— Так, справді. Було дуже складно визначитися із жанром. Це певною мірою і детектив, і горор, проте тут є багато цікавих моментів з історії, і навіть трішки психології та філософії. Також написала для роману авторську казку, яка «веде» цю історію, переплітаючись із сюжетною лінією нашого часу. Адже всі моторошні обряди, що змальовуються в народних казках, не лише були реальними, а й тісно пов'язані з усіма нами сучасними. Чому? Тому що наші пращури проходили ці обряди ініціації, і в генетичній пам'яті про ці події досі зберігається інформація. Тобто всі ми так чи інакше ці обряди пережили. Наше минуле крокує за нами, дихаючи в потилицю. І воно впливає на наше життя.  

— Хтіла б поцікавитися — чи уявляла авторка себе на обряді ініціації? Як би він відбувався? Як би вона реагувала? Я хоч і кицька, але цього разу мені страшно інтєрєсно!

— Не уявляла і не хочу, відверто кажучи. Насправді в обрядах ініціації мало приємного. Часто вони неймовірно жорстокі. Не всі ті, хто проходили їх, виживали. З іншого боку, для жінок було якось простіше, ніж для чоловіків (у книзі пояснюється, чому).

— Як ти позиціонуєш своє творіння — як модне читання, яке з цікавістю проковтнуть маси, як пошук себе у новому жанрі, як власний досвід зв'язку з потойбіччям, чи як тема, яку ти досить довго вивчала, цікавилась, і вона є швидше не фантазією, а науково-художньою прозою, з твоїм баченням того, про що кожен із нас задумується, та не кожен уміє талановито і цікаво подати?

— Дуже сподіваюся, що людям сподобається і вони «проковтнуть» роман із цікавістю)) Та насправді важливим для мене тут було й багато чого іншого. Пошук себе у новому жанрі — так, однозначно. Хочу спробувати різні жанри, зокрема в майбутньому планую писати драму, фентезі та фантастику. Тему роману я дуже довго вивчала, для мене вона страшенно цікава. Як питання вірувань, так і питання психології.

— Працюючи над романом впродовж тривалого часу, чи відчували Ви, Ксеніє, ефект самонавіювання, в процесі якого ставало лячно від власного сюжету? Чи боялися в дитинстві страшних казок та горор-фільмів?

— Здається, у дитинстві страшних казок не боялася. А от горор-фільмів — сто відсотків))) Нам з мамою дуже подобалося дивитися жахливчики. «Кошмар на вулиці В'язів» — один з улюблених фільмів дитинства))) Від власного сюжету — так, лячно ставало. Інколи деякі моменти й досі лякають.

— На презентаціях роману «Коли приходить темрява» можна було побачити цілу інсталяцію: обмежувальну стрічку, кров… Чи плануєте і надалі влаштовувати тематичні інсталяції, цього разу вже на презентаціях «По той бік пам'яті»?

— Так, планую. Зараз працюю над цим питанням. Хочеться зробити презентацію якомога цікавішою.

— У літературному середовищі Ксенію Циганчук знають, як авторку детективних трилерів та романів жахів. А яка ти в реальному житті, поза письменництвом? Чим полюбляєш займатися? Як відпочиваєш?

— Люблю подорожувати — світ великий і цікавий. Нові міста, знайомства і враження — чи не найкраще, що може бути у житті. Дуже люблю фітнес (я справжня «наркоманка» у цьому плані). Подобаються іноземні мови (хоч я вже і не викладаю). Загорнутися у ковдру разом з книжкою — теж один із варіантів відпочити із задоволенням.

— Як реагують Ваші батьки на стиль горор? Чому саме цей стиль обрали для творчості? Важке минуле? Спосіб позбутися агресії?

— Батьки реагують нормально. Часом бувають трішки в шоці (хоч не тільки вони), та загалом усе добре)) Насправді горор чи детектив — не єдині жанри, які для себе обрала. Це те, з чого я почала. А в планах маю різні жанри.

— Дуже гарна обкладинка і нестандартний задум роману! Чи пов'язаний вибір теми з вірменським корінням письменниці? Розкажіть про свій рід, Ксеніє.

— Дякую! І мені страшенно подобається обкладинка))

Я наполовину українка, наполовину вірменка. Тато мій із Черкаської області, де якраз і відбуваються події книги. В романі навіть мова жителів хутора відтворена із реальності (так, як спілкуються у моєму селі). Мама вірменка, та народилася у Баку, згодом переїхала в Україну. Баку я відвідувала, Вірменію поки ні, але дуже хочеться. Вибір теми не пов'язаний із моїм корінням. Це радше роздуми про коріння кожного з нас. Оскільки те, що описується у книзі (маю на увазі прадавні вірування), пережили так чи інакше всі наші предки. Я належу до тих людей, які вважають генетичну пам'ять цілком реальною. Десь у нашому мозку записано чимало про наше минуле. Тільки от проблема в тому, що згадати це — принаймні поки що — ми не маємо змоги. Тому в романі й піднімається питання: а що ж По Той Бік Пам'яті?

— Чого не любиш у письменницькій рутині найбільше?

— Вичитку. Дуже відповідальний момент. Боюся пропустити якісь огріхи)))

— Ви прокидаєтеся від дивних звуків — глухий стукіт, наче хтось кидає у двері камінцями. І раптом усвідомлюєте, що ви в тісному зачиненому просторі і стукіт лине просто над вами… Якими будуть ваші дії? До речі, обкладинка просто бомбезна!

— «Стукайте і вам відчинять». Тож я стукатиму)))

І дякую за комплімент обкладинці! Варіантів мали багато. Вибирати було досить складно. Але впевнена, що обрали найдостойнішу))

— І на завершення вже традиційне запитання від редактора — що далі? Про що тобі наразі пишеться (якщо  пишеться), відтак — яким буде наступний роман Ксенії Циганчук?

— Працюю зараз над детективом. Тільки це має бути більш класичний стиль, не горор і не трилер. Цікавлять певні моменти з криміналістики, тож сподіваюся вивчити деякі питання і втілити їх у книзі))

Матеріал підготувала Вікторія Гранецька

Дизайн обкладинки: Вадим Карасьов

 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.