Леся Мудрак: «Ми – європейська нація!»

Фото зі сторінки Facebook

Леся Мудрак, мабуть, найдивовижніша персона українського літературного бомонду. Талановита поетка з яскравими акторськими здібностями, саме вона перша (і наразі єдина!) написала й захистила кандидатську дисертацію з еротичної лірики, принесла Україні перемогу Всесвітнього поетичного фестивалю «Дні Наїма» й стала ініціаторкою перетворення звичайних літературних читань у феєричні театралізовані шоу за участю музикантів і танцівників. Не зосталася осторонь і Євромайдану, що збурив, підняв та об'єднав нашу країну. Про поетичну творчість, мистецькі перформенси та громадянську позицію я й вирішила поговорити з Лесею Мудрак.

Лесю, ти разом з інтернет-виданням «ГУЧНІ ІМЕНА» та Міжнародним благодійним фондом Тетяни Логуш «Мистецька скарбниця» є ініціаторкою й організатором театрального перформенсу «Танґо одкровень: аніма тексту», що пройде 15 грудня у Києві. До участі запрошені поети та прозаїки, танцівники танго, художники й музиканти. Як виникла ідея організувати це феєричне дійство? Чи плануєш у майбутньому зробити такі вечори традицією?

Ідея такого вільного й синтетичного перформенсу виникла у мене ще у 2006 році, коли я презентувала свою першу еротичну книжку « Оголена самотність». Саме тоді до участі були запрошені танцівники, актори театру поезії « Мушля», саксофоністи.

Цьогоріч на Форумі Видавців ми з Володимиром Вакуленком-К. організували акцію «Літературний андеграунд у супроводі аргентинського танго», де нас підтримали й допомогли зробити танцювальну феєрію львівська танго-школа « Баріо де Палермо» та Іринка Кравчук ( за що ми надзвичайно вдячні). Відтоді я виношувала ідею провести щось подібне в Києві, але вишуканіше і відбірніше… Знаю, що натхненне подружжя Логушів та їх енерджайзер Іринка Новоставська залюблені в такі речі – тому я і звернулася з пропозицією об’єднати наші прагнення й захоплення… Іринка на піднесенні підхопила ініціативу і взяла ситуацію в свої аристократичні руки (я маю маленьку доню, не можу віддавати свій час проектові на 100%)! Щодень ми обмірковуємо думки й пропозиції одна одної – і дуже з того тішимося. Я дякую долі, що зустрічаю таких світлих і позитивних людей.

Хочеться, щоб такі синтетичні мистецькі вечори з поєднанням музики, поезії, танцю, картини або анімація (або татту) стали традиційними, щоб проводили їх якомога частіше!

Зараз усе потребує видовищ.. Та, як і колись в часи футуризму, «БуБаБізму», слему та відеопоезії…

Під час перформенсу гості матимуть нагоду почути і побачити відтвореною у танці й твою поезію. Твоїй техніці читання віршів міг би позаздрити будь-який театральний актор! Як досягла такої майстерності? Чи хотіла б реалізувати свій талант в театрі, кіно або ж на телебаченні?

Дякую, за таку оцінку! Мені приємно, Вікторіє! Нічого я не досягала. Ніде не вчилась. Та і думки з приводу моєї творчості – розбігаються… Одні захоплюються, інші – плюються… Колись хотіла вступати  театральний інститут… Заборонили батьки…А тепер вже й не знаю, чи без цього диплома можливо щось реалізувати на сцені або на телевізії… Мені видається, що потрібно просто втрапити в потрібний момент – в потрібну точку. Поки що – не втрапила (сміється). А як там буде – побачимо. Доля – така непередбачувана леді, ще викине вибрик якийсь!

Минулого року ти написала і захистила дисертацію з еротичноїлірики. Це наразі єдина дисертація на таку тематику. Розкажи, будь ласка, про роботу над дисертацією та її захист. Будеш продовжувати наукову роботу в цьому напрямку?

По-перше, дисертацію я захистила майже 4 роки тому. Просто минулоріч тільки вирішила оприлюднити (сміється)… По-друге, я вже надто багато приділила уваги науковій роботі – тому зараз обмежуся відповіддю про те, чим займатимусь далі… З березня минулого року літературний портал «Друг читача» запропонував мені вести еротичну рубрику « Ніч з «ДЧ», в якій я продовжую досліджувати і розкривати свою тему, адже моя наукова робота була виключно з поезії. Крім того в рубриці доводиться аналізувати прозу, епістолярій, якійсь історійки… Можливо, колись це і переросте в докторську… Але поки я про це не думаю… Мені добре й без того…

Лесю, ти – переможниця Всесвітнього поетичного фестивалю «Дні Наїма», що пройшов на Балканах минулого жовтня. Була єдиною представницею від України. Як сприймають нашу країну за кордоном і українську поезію зокрема?

Я переконана: нічого випадкового  не буває. Моя подруга та  колежанка, письменниця Анна Багряна зараз мешкає у Македонії, яка в минулому році брала участь у цьому фестивалі. Вона написала мені листа, щоб я зважилася надіслати організаторам перекладені англійською мовою тексти. Спочатку подумала, що це все з області фантастики, але вирішила спробувати, ну й отримала запрошення на участь у фестивалі, організатори якого повідомили, що мої твори неймовірно не схожі ні на чиї, мають власний ідіостиль, своєрідну формотворчу та словотворчу структуру. Отже, треба було їхати.

Аня Багряна – перша, яка пробила стіну в сучасну європейську літературу і примусила захопитися нашою українською поезією. А я вже перейняла естафету… Тому думаю, після таких двох авторкинь (іронічно) світова поетична спільнота захопилася нашою чудовою українською поезією.

Принаймні, коли учасники фестивалю розпитували, чи існують якісь фестивалі в Україні і просилися сюди приїхати – думаю, це говорить само за себе…

Як оцінюєш події Євромайдану-2013?

Позитивно. Я виступала 10 днів тому на головній сцені Євромайдану і бачила очі і серця людей, що там були ( на той час там їх було вже 9000!). Тішуся за свою Націю!!! Вона – сильна і витривала, загартована!!!Тримаймося купи!

Ми – європейська нація. Приємно, що молодь прагне жити за європейськими, цивілізованими стандартами, а не служити чужим приватним інтересам, деспотичним режимам.

Розмову провела Вікторія Гранецька

 09.12.2013

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.