Макс Кідрук: «Колекціоную холодну зброю»

Фото: Ірина Гаджикурбанова

28 вересня, в середу, у вінницькій Книгарні «Є» відбулася авторська зустріч з читачами молодого письменника та мандрівника Максима Кідрука, що презентував свою нову книжку «Любов і піраньї». Це вже другий приїзд Максима до Вінниці, отож Книгарня ледь вмістила усіх бажаючих поспілкуватися з ним. До вашої уваги – ексклюзивне інтерв’ю з мандрівним письменником.

- Нещодавно у продажу з'явилася твоя нова книжка «Любов і піраньї», яка одразу ж викликала неабияку цікавість у читачів. Якісь відгуки (позитивні чи негативні) ти вже отримав від тих, хто встиг прочитати книжку?

- Звісно, вже встиг. Отримую їх і зараз. Більшість моїх друзів, а також постійних читачів уже «проковтнули» книгу і висловили свої враження. Переважно позитивні, хоча не обійшлось і без критичних зауважень. Особливо від дівчат, оскільки цього разу до фабули «приплелася» любов. У цій книзі я пішов на експеримент і зробив два епілоги: один — хеппі-енд для хлопчиків, інший — хеппі-енд для дівчаток. Обидва цілком реальні, просто… ну, різні точки зору на одну й ту ж проблему. Що цікаво, поки що хлопчикам більше подобається хеппі-енд для дівчаток, а дівчаткам — навпаки. Навіть не знаю, чому так :-)

Кілька книг забрали на рецензії критики, тому вже чекаю перших «бомб» від них.

- Максе, ти багато подорожуєш, привозиш із далеких країн екзотичні враження, які згодом перетворюються на цікаві й захоплюючі книжки. Розкажи про фінансовий бік справи. Скільки грошей в середньому треба мати на рахунку, аби поїхати, скажімо, в Перу? І яке місце взагалі гроші займають в твоєму житті? 

- Загальна вартість залежить від того, куди їдеш і на скільки. Нема якоїсь однієї чіткої формули, типу, їдеш туди-то, бери стільки-то і все в тебе буде в шоколаді. Остаточно сума необхідних грошей визначається після детального планування. Причому має значення все: що за країна, наскільки вона далеко, чи потрібна віза і т.п.

Для подорожі до Перу необхідно не так і багато грошей. Переліт — орієнтовно 1000 USD (якщо бронювати квитки за 4-6 місяців до вильоту), а в самій країні можна вкластися у кілька сотень (Перу небагата, а отже, дешева країна). Можу сказати, що за два неповні місяці проведені в Еквадорі, Перу та Чилі я витратив 1400 USD (без авіаквитків). Певна річ, мандрівка була добре розпланована і більшість хостелів заброньовані завчасно. Важливим також є те, що українці мають право безвізового в’їзду до Перу. Це дуже зручно, оскільки іноді вироблення візи є справжнім, як кажуть американці, pain in the ass. Для прикладу приведу Анголу. В Україні немає ні посольства, ні консульства, ні навіть кур’єрів, як допомогли б з оформленням і завезли б документи в Москву (в посольство Анголи в РФ). Відтак до самої вартості візи (110 USD + 300-400 грн. на довідку про несудимість, довідку про наявність коштів на рахунку тощо) додається дворазовий вояж до Москви і назад (а це ледь не 3000 грн.).

В цілому, на півтора-двомісячну подорож необхідно 3000-3500 USD, враховуючи вартість перельотів.

- Мої знайомі, які часто бувають за кордоном, рано чи пізно починають щось заморське колекціонувати – листівки, кухлики, магніти-наліпки на холодильник… Чи маєш ти якусь таку пристрасть до колекціонування?

- Пристрасть маю. Вже дуже давно колекціоную модельки пасажирських літачків. Спочатку збирав тільки ті, на яких літав (мається на увазі водночас і тип повітряного судна, і його «ліврея», цебто, авіакомпанія). Зараз збираю вже всі підряд. У колекції 23 літака, серед яких «Airbus A340», «McDonnell Douglas MD-82», «Boeing 777», «Ил-86» та ін. Окрім того, збираю холодну зброю (мечі, шаблі, палаші і т.п.)

Останнім часом у подорожах почав колекціонувати рецепти алкогольних коктейлів. Хочу колись організувати коктейль-паті з найоригінальнішими напоями з різних куточків світу.

- Свого часу ти приймав участь у багатьох цікавих проектах, починаючи з невинної електронної книги за 24 години і закінчуючи доволі ризикованою мандрівкою-«помстою» до Нової Зеландії. Чи є зараз в нашій країні проект, що в ньому Максим Кідрук із задоволенням взяв би участь? А якщо немає, то яким він би мав бути?

- Такий проект існує, але поки що він на стадії проекту (вибачай за каламбур:-)). Розробляється. Це буде мій власний проект… На жаль, поки що це все, що я можу сказати.

- Ще одне питання стосовно Нової Зеландії. Грег там розповідав, що наші жінки – вродливі, але тупі, і з ними такому інтелектуалу, як він, не було про що говорити… А якими є новозеландські жінки?

- Мабуть, моя відповідь прозвучить заангажовано. Але я й не претендую на об’єктивність. Відвідавши Нову Зеландію, я зрозумів, чому новозеландці зазіхали на наших жінок. Більшість дівчат, яких я зустрічав, нічого собою не представляли і не викликали аніякої цікавості. Зараз я говорю виключно про зовнішність новозеландок. Визначити їхній інтелектуальний рівень не мав змоги :-) Проте загальне враження: у порівнянні з Україною, Мексикою чи, скажімо, Перу, Нова Зеландія дійсно бідна на жіночу красу.

- Гадаю, не буде перебільшенням сказати, що саме ти відродив до життя в сучасній українській літературі такий напрям як тревелог. Що ти можеш порадити письменникам-початківцям, які теж хотіли би працювати у цьому напрямку?

- Побільше особистісного, власного «я» у таких книгах. Мене за таке часто критикують, але, блін, невже ніхто не розуміє, що виважена, «академічна» книга про мандри в нинішньому світі приречена на забуття. Зараз є купа журналів та телепередач про подорожі, врешті-решт є інтернет з тоннами сухої й вичерпної, але нецікавої інформації. Те, що може зацікавити у тревелозі, — це власний погляд автора. Острів Пасхи очима українця. Пригоди українця в джунглях Мексики. І т.д. і т.п. Головне — не місця, про які ти розказуєш, а історії, через які ти демонструєш їх. Ти або пропустиш всю оповідь крізь себе, і тоді вона (можливо) сподобається читачу, або не матимеш жодного шансу привернути до себе увагу, бо книга виглядатиме як збірка статей з Вікіпедії. Втім, це лиш моя думка.

Важливо також, щоб молодий автор тревелогів завжди шукав що-небудь нове. Хай як це важко — я це чудово розумію, — але завжди має бути щось не таке, як у інших. Кожен письменник повинен бути гарним маркетологом. Я веду до того, що навіть коли хтось збереться і чкурне по моїх слідах на острів Пасхи, після чого напише книгу, яка буде в десять разів кращою за мій роман «Подорож на Пуп Землі», успіху йому не бачити. Бо «Подорож на Пуп Землі» вже існує, і всі, хто хотів прочитати про Рапа Нуї, вже про нього прочитали.

Мабуть, це і є найголовнішою порадою — не шукати торованих шляхів. (Саме цим я зараз і займаюсь: пишу книгу в жанрі техно-трилер, який є мега-популярним у світі, лишаючись практично невідомим в Україні. Дуже сподіваюсь, що цей жанр за кілька років стане таким самим розповсюдженим в сучукрліт, як нині тревелоги.)

Розмову провела Вікторія Гранецька

 30.09.2011

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.