Наталка Доляк: «Після перемоги на «Коронації слова» спала зі статуеткою»

Фото зі сторінки Facebook

Цьогорічна «Коронація слова» принесла довгоочікувані нагороди багатьом молодим й знаним українським авторам. Надзвичайно приємно, що серед відзначених знову виявилась талановита вінницька письменниця й драматург Наталка Доляк. Цього разу вінничанка перевершила сама себе, отримавши друге місце в номінації «Кіносценарії» за твір «Біженка» та одразу четверте й десяте у королівській номінації «Романи» за рукописи «Гастарбайтерки, або Берлінський джайв» і «Реф’юджі». Наталка – неймовірно творча й харизматична особистість, чудова приязна людина, тож наше інтерв’ю з нею вийшло цікавим, несподіваним, емоційно сильним та насиченим:)

– Наталю, на «Коронації слова-2012» ти встановила своєрідний «рекорд» у кількості нагород: премія за кіносценарій та одразу дві відзнаки у номінації «Романи». Що відчула, коли дізналася про потрійну перемогу? Чи сподівалася на визнання одразу трьох своїх робіт?

– Про потрійну перемогу я дізналася у два етапи. Тобто, мене на церемонію запросили лише як лауреата в номінації «Кіносценарії». Щодо романів ніхто нічого не казав. Відтак я думала: отримаю свій диплом за кіносценарій (на друге місце навіть не зазіхала, бо ж лише вчусь писати кіносценарії), а тут – друге місце! Неочікувано. Що й сказати – радості моїй не було меж, коли оголосили, що моя «Біженка» так високо застрибнула))) Церемонія завершилась і я понесла додому один диплом та срібну статуетку. Разом із нею і спала)))

Наступного дня надвечір отримала дзвінок від організаторів «Коронації слова». Спочатку думала, що в мене хочуть відібрати статуетку, а тоді з’ясувалось, що комп’ютер дав якийсь збій і моє прізвище написав лише один раз, замість трьох. Коли мені повідомили, що два моїх романи також в числі кращих, мені хотілось стрибати, але я була в досить залюдненому місті, а відтак… Щодо моїх сподівань… Я вже третій рік поспіль подаюсь на «Коронацію слова». Перший рік – нічого, другий – диплом за п’єсу, третій – аж три нагороди.

– Не можу оминути увагою тематику твоїх творів: українці за кордоном. Вона закладена в основу обох романів, присутня в кіносценарії «Біженки», а також у твоїй п’єсі «Гастарбайтерські сезони», відзначеній минулорічною «Коронацією слова». Звідки таке глибоке й детальне знання цієї сторони життя?

– Усі твори майже автобіографічні. З 1990 року я була біженкою в Швеції та Фінляндії, там народила дочку, потім довго й боляче забирала її в Україну. Отож, я знаю багато чого про табори біженців у Європі, про побут, в якому перебувають люди, очікуючи на статус, про примарні надії… Гастарбайтеркою також видалось побувати. Коли в 2000 році пішла з театру, якось так виявилось, що немає чим годувати дитину. Дуже швидко зібралась та поїхала до Німеччини гарувати по-чорному. Я витримала лише рік, а є безліч жінок, котрі живуть на чужині десятиліттями. Маючи вищу освіту, працюють прибиральницями і кажуть, що задоволені. Але треба бачити їхні очі, аби зрозуміти, що коїться в їхніх душах.

– Наразі працюєш на телебаченні, маєш театральну освіту і досвід роботи актрисою в театрі ляльок. Як на мене, надзвичайно цікава сфера життя, про яку досі мало написано. Чи писатимеш про це? І які ще теми цікавлять тебе у творчості?

– Обов’язково писатиму про театр ляльок. Чомусь мені хочеться придумати детектив, який розгортатиметься на тлі саме цього закладу. А можливо це буде гумористична проза. Ще не знаю. Бо зараз я закінчила ще один рукопис. Називається «Переселенці». Це історія про родину вже немолодих євреїв, котрі шукають щастя спочатку в Ізраїлі, а тоді в Німеччині. І довершую детектив про нашу заробітчанку, яка, працюючи в заможній родині десь в невеличкому німецькому містечку, розкриває низку злочинів, котрі відбуваються в маєтку. Ще для мене цікавими є теми пластичної хірургії та сурогатного материнства. Думаю написати щось і про це. Але згодом. Зараз працюю над п’єсою, котру хочу надіслати на конкурс, зініційований австрійською стороною. Він називається «Говорити про кордони. Життя в добу змін».

– Впевнена, читачі з нетерпінням чекають нагоди познайомитися із твоїми творами. Чи маєш вже якісь попередні домовленості із видавцями стосовно публікації романів?

– На жаль, поки що жодне видавництво, театр чи кіновиробництво не зацікавилось моїми творами. Але я впевнена, що це станеться, як не сьогодні, то завтра. Я поки що нікуди не поспішаю. А замість того, щоб сидіти та чекати – пишу.

– Що дав тобі досвід участі в літературному конкурсі «Коронація слова»? Можеш щось порадити молодим авторам, які мріють спробувати у ньому свої сили?

– Якби не «Коронація слова», я не стала б навіть братись за велику форму, а можливо й за п’єси чи кіносценарії. Взагалі я почала писати три роки тому й віддавала перевагу малій формі – оповіданням та новелам. Люблю цю форму. Але що потім робити з цими творами? Видавництва ними не цікавляться апріорі, конкурсів, бодай мережевих – катма. Єдиний конкурс, куди можна подати роботу, це «Коронація слова», він мені підійшов, бо тут немає обмежень за віком))) На даний час розумію: не настільки важливі перемоги, важливо, що конкурс спонукав мене писати. Тобто у мене був план: лишень нагородили переможців, можна сідати й писати щось нове. Півроку йде на те, аби написати, два місяці – щоб «відстоялось», ще місяць – редагування. Запаковуємо й надсилаємо. Не пройшло? Засідаємо за інший роман, редагуємо той, що не пройшов, збираємо ідеї. Так за три роки, що я подавалась на «Коронацію слова», у мене «наросло» три повноцінних романи, три п’єси, за які мені не соромно, та два кіносценарії.

Отож, що тут радити? Якщо хтось хоче неодмінно слави і одразу, тоді не варто надсилати свої твори, можна отримати купу розчарування, а якщо комусь літературні конкурси є стимулом до письма – шліть, що більше, то краще. І ще одне: будь-який конкурс – це лотерея. Навіть ті люди, що виграють, не убезпечують свою творчість на подальший успіх, а буває й навпаки – людина не переможе, а видавець зацікавиться, автора видадуть і все буде ОК! Якщо вам є що сказати людям – пишіть, кажіть, діліться досвідом, ось що я можу порадити.

Розмову провела Вікторія Гранецька  

 13.06.2012

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.