Роман Крижанівський: «У нас в країні спрагло хочуть читати якісний нон-фікшн»

Фото: Сергій Рибницький

Вінничанину Роману Крижанівському лише двадцять п’ять років, проте він уже є засновником, ідейним натхненником та директором власної книгарні. І просто людиною, яка з дитинства обожнює читати книги. У чому ж секрет його успіху? Про те, як дитяча мрія стає справою життя, як розпочати власний книжковий бізнес та створювати унікальні культурно-мистецькі проекти, читайте в ексклюзивному інтерв'ю з молодим вінницьким книгарем Романом Крижанівським.

– Пане Роман, Ви – молода людина, але вже сьогодні є успішним засновником та директором двох книгарень – у місті Ладижині та в місті Вінниці в ТРЦ «Мегамолл». Розкажіть, будь ласка, трохи про себе та свій шлях у книжковому бізнесі. Чому вирішили відкрити саме книгарню, адже це далеко не найприбутковіша сфера діяльності у наш час?

– Вітаю, Вікторіє. Розпочинати, коли прямо перед тобою лежить чистий лист, завжди найважче. І байдуже, чи він такий само ефемерний як задум, або ж такий як наш сьогоднішній діалог, але він є, і побороти цей страх, напевно, найважче. Але необхідно. Якщо коротко про себе, то народився і виріс на Вінниччині. Навчався в школі та жив у Гайсині. Закінчив юридичний факультет і отримав диплом магістра за спеціалізацією «Суд, адвокатура, прокуратура», але не це суттєво. Читати любив змалечку і любові до читання, в першу чергу, завдячую своїм батькам. Так уже склалося, що в мене читає вся родина. А що ж може бути ліпшим взірцем, ніж власні батьки? Усім відомо ідеальне поєднання улюбленого заняття та справи, якою займаєшся все життя. Поняття «сродної праці», яке змалював Сковорода, звісно ж, ніхто не скасовував. Але, окрім усього іншого, існує ще дещо. Коли хочеш чимось займатися лише задля того, аби отримати багато грошей, – нічого не вийде. Варто горіти і жити тим, що бажаєш втілити у реальність.

– У Ваших книгарень дуже цікава назва – «ТУТ», що розшифровується, як Товариство Унікальних Творців. Хотілося б дізнатися більше про формат закладу, адже він дійсно суттєво відрізняється від решти книготоргових мереж…

– Як Ви, певно, помітили під час знайомства з книгарнею «ТУТ» у місті Вінниця – це не зовсім типова книгарня. Коли приходиш до інших книгарень, у тебе все одно не зникає відчуття штучності і того, що ти знаходишся у магазині. Я намагався зробити все, аби у нас це відчуття зникало, розмиваючись в атмосфері тепла і комфорту. Книги – це такі собі портали в інші світи. А ми, так би мовити, є кимось на кшталт Паспарту зі славнозвісного Форту Буайяр, ключниками, що допомагають кожному охочому відкрити для себе щось нове. Та найголовніше, це підібрати «ту саму» книгу, з якою з’явиться незгасна любов до читання. Не секрет, що це може трапитися не лише у дитячому віці.

– Невеличкий майстер-клас для охочих розпочати власний книжковий бізнес: чи легко в теперішніх українських реаліях відкрити книгарню, з якими труднощами насамперед стикається людина, що зважилася на цей сміливий крок, і як зробити книжковий заклад успішним та популярним?

– Насправді дуже дивне прохання. Наразі, будучи по суті ще «немовлям» у книжковому бізнесі, було б дивним давати поради. Насамперед хотілося б навести тезу: коли віриш, то зробиш. Але, Вікторіє, Ви правильно зауважили з приводу прибутковості. Інколи ти робиш те, що мусиш, тому що можеш. «Товариство Унікальних Творців» – це ми з вами. Кожен окремо взятий, що в поєднанні з іншими готовий творити щось спільне. Тому цим ілюзорним «чимось» хіба не здатен стати оточуючий світ?

– Розкажіть про власні читацькі смаки та уподобання: що читає людина, яка фахово займається книжковим бізнесом?

– Читати насправді доводиться багато. Причому важко надавати перевагу лише якомусь певному жанру. Читаю як fiction, так і non-fiction. Люблю читати дитячі книги. Бо хороша книга – це хороша книга. І байдуже, у якому віці відбудеться ваше знайомство. Звісно, не обходиться без популярних бестселерів. Коли якусь книгу обирають мільйони людей в усьому світі, то вона, щонайменше, варта уваги. Це може бути не ваш жанр чи не зовсім відповідний час для прочитання, але байдужими вас вона однозначно не залишить. Завжди люблю читати книги, що екранізовані. Причому не завжди готовий погодитись, що екранізація – це неминуче зло. Вона, певною мірою, тавро визнання. А те, що «нутрощі» кіно та книги не завжди збігаються – лише зайвий привід самому перевірити, а що ж там не так. Причому не має значення, чи ви бачили до того кіно чи ні, книга в будь-якому випадку не залишить вас байдужими. Окремо хотів би виділити українську сучасну літературу (хоча окремо виділяти і не вважаю насправді доречним). Вона помітно виросла та змужніла: виріс цілий прошарок молодих авторів (і це в жодному разі не стосується вікових рамок). Тепер уже не виникає, як раніше, проблеми знайти щось новеньке. Тепер з’явилася інша, цілком логічна, та, варто на цьому наголосити, досить приємна проблема:  як знайти час, аби все це прочитати (сміється). Насправді, це лише здається, що часу обмаль і не вдасться виділити зайвої хвилинки. Час можна і потрібно знаходити. А що тут зарадить, якщо не книги з таймменеджменту? Самоорганізація – це, напевно, найважливіше, з чого варто почати, аби встигати більше за коротший проміжок часу. Якщо спробувати виділити якісь окремі твори чи авторів, то тут беззаперечною є трійка лідерів: Роулінг, Дойл і Пратчетт. Кожен з них займає почесне місце як на поличках домашньої бібліотеки, так і в моєму серці.   

– Які книги, на Вашу думку, будуть комерційно успішними в нас найближчим часом: художні тексти чи нон-фікшн, дитяча чи доросла література, проза чи поезія?

Це досить цікаве запитання. І не варто бути провидцем, аби спробувати помізкувати на цю тему. Звісно, щось може кардинально змінитися, але найближчі декілька років, певен, тенденція буде схожою із тим, що відбувається зараз. Художні тексти чи нон-фікшн? Це ніби порівняти, яка вода ліпша: солона чи прісна? Тут все залежить від цілей, які ви перед собою ставите, обираючи той чи інший жанр. Одне можна зауважити напевно, у нас в країні спрагло хочуть читати якісний нон-фікшн. Його не було раніше у достатній кількості, але ситуація поволі змінюється у кращий бік. Дитяча чи доросла? Тут усе більш однозначно. На жаль, чи, навпаки, на щастя, дитяча література користується більшим попитом. Це факт, що не потребує доведення. І це насправді добре. Тому що це дає всі підстави вважати, що згодом з’явиться все більше людей, спраглих до читання та відкритих до нового. Світогляду, перетворення і творення нового світу. Проза чи поезія? Хочу відразу попередити усіх незгідних – тут явний і непереможний лідер, звісно ж, проза. Поезію люблять слухати, обожнюють в незмінному дуеті з музикою в піснях; вона блискуче неодноразово доводить усю свою переможність на сцені, чи коли сприймається вушком коханої людини. Але читати? Ні. Не варто стверджувати, що її не читають взагалі. Але співвідношення 95-98 до залишку із сотні. Добре це чи погано, не готовий стверджувати. Я вважаю – добре, що люди взагалі читають. І нещодавно з’явилася тенденція, що читати починають більше. Ми можемо лише десь порадити і спрямувати, але вектор кожен обирає для себе самостійно.  

– Які плани на майбутнє у Книгарні «ТУТ»? Що цікавого читач невдовзі зможе побачити у Вас, яких відомих письменників зустріти?

– Плани? Так, плани насправді грандіозні. Але тут скоріше варто притримуватися думки, нехай оточуючі дізнаються про створене, аніж про неіснуюче. Вони є, вони реалізуються і ми постійно будемо намагатися зробити усе можливе, аби стати кращими. Буквально вчора у Ладижині (моїй першій книгарні) відбулося святкування першої річниці з дня створення. Були частування, розіграш подарунків, але окрім усього іншого, переглядаючи на пам’ятному відео, скільки всього відбулося за цей час, дивуєшся, як це все вмістилося. Бо ж рік – це насправді досить мізерний період з точки зору історії. І, можливо, це надто гучно прозвучить, але лише все починається. А з приводу зустрічей? По-перше, ми завжди відкриті до пропозицій та побажань. А, по-друге, вже зовсім скоро – 10 грудня о 15 годині на сцені ТРЦ Мегамоллу (де власне і знаходиться книгарня «ТУТ» на другому ярусі) у Вінниці відбудеться презентація «Книги, яку треба прочитати до дня Святого Миколая». Презентація буде супроводжуватися вікториною на знання традицій і звичаїв святкування цього дня, буде проведений розіграш книги, а також оголошений переможець у конкурсі малюнків «Лист до Святого Миколая». Раді будемо бачити усіх охочих. Зустрічі з авторами та презентації цікавих книг і проектів регулярно проводяться і будуть проводитися надалі. Найпростіше слідкувати за ними у наших соцмережах та партнерських сайтах: Facebook, ВК, Instagram, YouTube (Ладижин), YouTube (Вінниця), LadaFM, Мегамолл, LITCENTR (Лажижин), LITCENTR (Вінниця).

– І нарешті, Ваші побажання українським авторам: як треба писати, щоб досягти успіху рівня закордонних бестселерів?

– Писати потрібно, насамперед усвідомлюючи себе професіоналом, і саме так потрібно ставитись до того, що робиш. Це не мусить бути хобі та забавка, якою хочеться потішитись «довгими зимовими вечорами».  Варто постійно аналізувати та навчатися. І, звичайно ж, багато читати. І, найголовніше, коли у вас виникає питання «як писати?», це перший дзвіночок, що на котромусь перехресті ви звернули не в той бік. Як НЕ писати? Ось вірний позив. Головне, постійно удосконалюватись і відточувати власну майстерність. Саме шліфуючи таким чином власний талант, автор і народить шедевр, достойний полиць світового розуму.

– Тоді ще одне запитання, наостанок) Як на мене, в сучасній українській літературі вже є чимало авторів, які пишуть на світовому рівні, проте наклади їхніх видань залишають бажати кращого, оскільки нам не вистачає закордонного досвіду просування книг. Які, на Вашу думку, мають запрацювати державні програми, та що потрібно робити видавцям і літменеджерам, аби українська книжка добре продавалася у книгарнях?

– Так, гарне і правильне запитання. Перше і найголовніше, що мусить робити держава, – і, на щастя, певні зрушення у цьому напрямку вже є, – захист авторського права і боротьба з піратством. Аби книги можна було лише придбати: чи то в паперовому, чи то в електронному вигляді – це вже неважливо. Такою являється головна місія і ціль держави. Інакше будь-який, навіть найкреативніший піар все одно зіткнеться з проблемою «ай, з мережі завантажу». І це не стосується зручності формату. У нас більшість не звикла оцінювати затрачені зусилля на створення книг. І до того часу, поки цей механізм не буде налагоджений, ми не зможемо рівнятися зі світовими накладами та продукувати власні бестселери, котрі в подальшому читатиме увесь світ.

Щиро дякую за діалог, пане Роман!

Розмову провела Вікторія Гранецька

 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.