Христина Лукащук: «Все навколо дихає, пульсує, випромінює еротизм»

Фото зі сторінки Facebook

Вона – професійний архітектор й успішна галеристка. Корінна львів’янка, яка мріє про навколосвітню подорож. Вродлива самодостатня жінка, що знається на екзотичних стравах і може провести майстер-клас з приготування суші. А ще надзвичайно талановита й абсолютно несхожа на інших українська письменниця. Йдеться, звісно ж, про Христину Лукащук – авторку витонченої еротично-психологічної прози.  

– Пані Христино, Ви є знаною львівською письменницею й поетесою, неодноразово відзначеною літературним конкурсом «Коронація слова». Не став винятком й 2012 рік – Ви перемогли у номінації «Найкращий еротичний твір» із рукописом роману під досить сміливою назвою «Курва» (наскільки мені відомо, слово польського походження). В будь-якому разі, це одразу викликало хвилю зацікавлення в літературних колах. Розкажіть, будь ласка, про цей роман. 

– Зі задоволенням:) Хоч насправді так дуже й нема про що розповідати:) Думаю – це типовий для моєї творчості твір, який вирізняється хіба назвою:) На початках, коли тільки пробувала братись за перо, то задавала собі питання – як далеко можу зайти у відвертості (при цьому малось на увазі зовсім не опис інтимних сцен, в основному, йшлося про емоційний стан жінки: закоханої, зрадженої, щасливої, покинутої, надломленої, окриленої...). З часом, з кожним новим твором я таки кудись заходила, проте це все одно було ще не те, що я сама собі наілюзувала... Тож «Курва» саме про це (жінку розгублену) яка в постійному пошуку щастя... Зрештою, правдою є й те, що слово «курва» прижилося в основному на Галичині, особливо, у Львові, і дійсно має польське коріння. Саме галичанки (побожні, ґрунтовно виховані та освічені, відомі своєю вродою та неабияким смаком, гоноровисті, незалежні, витончено пихаті з унікальною подвійною мораллю та потаємними мріями) спокусили до написання «Курви». Бо хіба від усіх цих чеснот не розгубишся і в якийсь момент голова не піде обертом?

 – Коли ж читачі зможуть побачити Ваш новий роман на книжкових полицях?

– Мислю, що тут від мене мало залежить:) З'явиться, як тільки якесь видавництво захоче його опублікувати:)

 Власне, уся Ваша творчість пронизана чуттєвістю й вишуканим еротизмом – це вже стало Вашою «візитною карткою». Звідки берете натхнення?

– Про мене все дуже просто:) Достатньо на коротку мить спинитись, аби зауважити, що все навколо дихає, пульсує, випромінює еротизм:) Кожна жінка – втілення чуттєвості, навіть якщо вона сама про це не знає. Мої твори як фотографія – висвітлюють моменти з життя, повз які більшість людей проходить мимо, не піднімаючи голови, не зводячи погляду.

А так насправді – я перестала повторювати, що мої твори не еротичні. Вони соціально-психологічні, жіночі, будь-які, але не еротичні. Адже нікому не спаде на гадку твір, в якому майстерно змальована природа, назвати природничим, а роман, в якому натхненно описане застілля з вишуканими блюдами, назвати кулінарним романом:)

 Які відгуки зазвичай отримуєте від читачів? Що з їхніх вражень Вам запам’яталося найбільше?

– «Сміливо», «круто», «глибоко», «занадто відверто», «тонко», «збуджуюче», «годі спинитись»... запитують, чи я ЦЕ пишу від перенасичення чи від недостачі... Запитують, чи ЦЕ ВСЕ є автобіографічним, питають, для кого я ЦЕ пишу (для якого такого чоловіка). Інші дякують, ще інші... плачуть.  Були й такі, що казали, що їм соромно про ТАКЕ читати, були, що казали, якщо я відчула хоч половину того, про що написала, то я щаслива жінка, інші казали, що марную свій талант на ТАКЕ. В основному відгуки гарні:) Дехто телефонує і ділиться своїм власним досвідом... :)

 В одному з інтерв’ю Ви зізналися, що за рік написали п’ять романів. Ваша працездатність вражає! Поділитеся досвідом?

– Я, мабуть, залишаюсь в душі маленькою:) Коли подзвонили вперше з «Коронації» і гарно відізвались про перший роман «Рожевий і ще раз рожевий» – мене це окрилило. А сюжети... їх багато навколо:) Решта – це кожна вільна хвилина за клавіатурою комп'ютера.

 – Окрім літературної творчості, Ви зреалізували себе й у багатьох інших сферах. В архітектурі (були директором ЛКП «Місторемпроект»), в декоративно-прикладному мистецтві (мали персональну виставку живопису на склі). Наразі Ви є співзасновницею  галереї «Коралі», що у Львові, на вулиці Менцинського. Розкажіть про свою роботу.

– Це радше не робота, а задоволення:) Діяльність полягає в тому, що шукаєш, зустрічаєшся, спілкуєшся з гарними людьми, з цікавими художниками. Допомагаєш створювати виставки, концерти, перформенси. Намагаєшся на одній території зібрати максимум людей, в яких однакові вподобання і бажання схожі на твої... Вбираєш позитивну енергію ззовні і видаєш її через чергові твори назад. Такий собі кругообіг:)

– Як відпочиваєте? Любите подорожувати? Книги яких авторів читаєте на дозвіллі?

– Мабуть найбільша мрія – круглосвітня подорож:) Відпочиваю дуже по-різному: цілий день лежу в ліжку з книжкою, готую щось екзотичне для друзів, сплавляюсь на байдарках, літаю на о. Балі, пишу роман, шию ляльку-мотанку, проводжу майстер-класи по приготуванні суші, катаюсь на велосипеді, або на гірських лижах, медитую і дякую Богу за те, що маю.

Читаю багато і також все підряд: всіх «коронованих» (Вашу книжку минулого року прочитала першою і була приємно здивована, бо це насправді щось інше, ніж зазвичай на «Коронації»:), переможців Гонкурівської премії (в перекладі:) психологію, в т. ч. Берта Хелінгера, кулінарні книжки і монографії з дохристиянської історії та культури...

Розмову провела Вікторія Гранецька

 02.07.2012

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.