Анатомія натхнення

Передмова до книги

Тіна Гальянова. Ходіння Туди і Назад. — Х.: КСД, 2013.

Чи замислювався коли-небудь звичайний читач, споглядаючи яскраві вітрини книжкових крамниць, звідки письменники беруть ідеї для своїх романів? Натхнення? Що воно, власне, таке? Чому музиканти, художники й літератори постійно про нього торочать: мовляв, творчість поза цим ефемерним станом – суцільна мука, даремні пошуки ідеального «чогось»?

Отже, маємо таємницю. Що, як найславетніші поети й письменники світу пишуть свої твори не самі, а в хвилини особливого емоційного просвітлення (чи й затемнення) «підключаються» до такого собі секретного «саll-центру» в паралельному вимірі, де їхні «замовлення» на шедеври вправно приймають-обробляють тендітні музи-оператори і надиктовують слухняним авторам уже готовий текст?     

Дебютний роман обдарованої вінницької письменниці й поетеси Тіни Гальянової саме про сакральні механізми, що керують творчістю геніїв. Та й кому ж, як не молодому автору, що вже встиг відчути на собі невловиму магію натхнення, замислитися над цим вічним питанням, аби знайти на нього хай дещо по-дитячому наївну, але власну відповідь?

Починається оповідь із типового нещасного випадку – молоду жінку збиває машина. Це Юлія, вона з дитинства знала, що стане письменницею, однак до фатального зіткнення з автівкою не встигла дописати й першої книги. Кров на асфальті, забризкане багнюкою, неприродно розпростерте та заклякле тіло ми бачимо її очима і розуміємо, що то смерть… Все. Завіса падає. І вмикається інша реальність: така собі таємнича Країна, а на її околиці – оповите тишею містечко Нічгород, де щойно годинникова стрілка сягнула 25:00 і в Широкій Залі Для Вузьких Засідань уже давно чекають на Юлію. Тут вона й напише свою найпершу книгу, але… на обкладинці стоятиме зовсім не її ім'я. Адже відтепер вона «донор». Її завдання – бути музою для інших, для живих людей, які зосталися по той бік реальності, нашіптувати їм довершені, відшліфовані речення, що сплетуться в монолітний текст, і хай земні генії потім дивуються, в якому закапелку підсвідомості їм вдалося відшукати ті слова...    

Звісно, на Юлію, котра в паралельній реальності стане Лією (як і мріяла при житті), очікує чимало хвилюючих знайомств, подорожей та відкриттів. Особливо зачаровує цілісний, надзвичайно атмосферний «паралельний» світ, місцями заступаючи собою нашу буденну реальність. І в той же час відсутній «післясмак» фантастики, адже вчинки, мрії та почуття героїв – справжні, ніби вирізані авторкою з живого невигаданого життя.

Відчувається, що роман створено на єдиному подиху, бо й читається він саме так – нетерпляче поглинаєш рядки очима, поспіхом перегортаєш сторінки, аж доки не спіткнешся поглядом об останнє слово і… Але то вже особиста справа кожного читача. Можна погодитися з письменницею в усьому, приймаючи її правила гри, а можна вдатися з нею до дискусії, висуваючи власні теорії й аргументи, бо тему для розмови обрано, погодьмося, напрочуд цікаву, суперечливу і дражливу. Не вдасться зробити лише одного – кинути почату книжку на півдорозі. І здогадатися опісля, самотужки Тіна написала цю захопливу історію чи хтось невидимий їй надиктував…

Вікторія Гранецька

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.