Елітарна українська фантастика: Тарас Антипович, Олексій Жупанський, Олександр Михед

В очікуванні Форуму видавців-2017 і, зокрема, тематичного заходу «Презентація новинок української фантастики», що його організовує «Зоряна фортеця» в рамках цьогорічного Форуму, вирішила зробити огляд нещодавно прочитаних фантастичних книг українських авторів. Звісно, жодну з них не можна назвати «чистокровною» фантастикою – це радше «суміш» моїх улюблених горору, антиутопії, соціальної сатири та альтернативної історії, – проте в кожній присутній певний фантастичний елемент і, поза сумнівом, усі три книги є якісними й потужними зразками сучасної української прози. Це твори, які не відпускають, хоч би скільки часу минуло після їхнього прочитання.  

 

Футуристична фантастика

Метафоричний роман-дистопія «Помирана» Тараса Антиповича трапився мені ще наприкінці 2016 року і був одразу ж прочитаний, позаяк після антиутопії «Хронос» уважно стежу за творчістю цього автора. Тож і «Помирана» не розчарувала – попри депресивно-похмурі декорації та покручів-персонажів, що животіють довкола токсичного скопища відходів, промовисто названого Коритом. Свого часу звитяжні предки «коритян» здобули «автономіку» й відділилися стіною від решти світу, щоб ніхто не зазіхав на їхнє добро, відтак у своєму закритому просторі нащадки дійшли до неймовірного зубожіння й інтелектуальної деградації. Тут давно не читають книг, зате вміють віртуозно лаятися, навіть не усвідомлюючи, що вдаються до негарних слів (до речі, автор застосував цікавий прийом у мовленні персонажів – усі нецензурні слова писані навпаки, аж складається враження, ніби «коритяни» винайшли власну мову). Тут голодують і звинувачують у своїх негараздах невидимого ворога за стіною (адже з-за стіни ще ніхто не повертався). Тут жінки сплять з чоловіками заради шматка їжі, та що там – за їжу вони ладні повбивати одне одного (те, що неодмінно спіткає будь-яку ізольовану людську спільноту, щойно вичерпуються матеріальні ресурси). Проте й тут знаходиться місце для світлих почуттів та благородних учинків… Утім, Антипович ніколи не вдається до моралізаторства, його стиль незлостивої сатири дає читачеві набагато більше. Тож і цей роман вийшов вельми багатошаровим – спочатку історія сприймається за цілковиту, хай і непересічну вигадку, та згодом починаєш упізнавати в невтішному «коритянському» майбутті дедалі більше рис окупованого Донбасу. Причому йдеться насправді про внутрішню окупацію, коли втрачено не території, а душі людей, чиїми світоглядними переконаннями хтось уміло маніпулює. Схоже, це саме те, про що нам варто замислитися тут і тепер, допоки не запізно.   

 

Екзистенційна фантастика

«Благослови Тебе Боже! Чорний Генсек», Олексія Жупанського мені чомусь хочеться визначити як українську відповідь «Твін Піксу». Не наслідування чи переспів, а дуже достойну і рівносильну відповідь – дарма, що ареною романних подій є величезний полігон під назвою Радянський Союз, на відміну від вигаданого провінційного містечка з культового американського серіалу (до речі, в новому сезоні Девід Лінч таки виходить за межі містечкової магії Твін Піксу). Відтак автор цієї книги мені бачиться творцем рівня Девіда Лінча, якщо говорити про творчий потенціал. За основу задуму «БТБ!ЧГ» править фантастичне припущення, згідно якого Радянський Союз уцілів і ним досі залізною рукою керує Михайло Горбачов. А в центрі оповіді – журналіст Олексій Жужменко, котрий за редакційним завданням вирушає у таке собі містечко Новокраснокамінськ писати про передові досягнення тамтешніх шахтарів. Передові за будь-яку ціну, навіть якщо шахтарі вже давно не люди. І потойбічна сутність Улялюм, що на подобу твінпіксівського Боба, оселяється в чужих тілах… Роман читався навдивовижу легко – поза тим, що місцями сюжет загусає, як торішній мед у слоїку (а так і має бути в екзистенційних текстах), персонажі химерно трансформуються, розчиняючись одне в одному (в прямому і переносному сенсі), а довершена літературна мова легко перетікає в кумедний суржик, варто героям заговорити. І, слід відзначити, мені полюбилися герої Жупанського – вокзальна лахмітниця Зінка-зенітка (вона ж поважна Зінаїда Пилипівна, перед якою відчиняються чи не всі двері високих кабінетів), одноногий Вітька-шуруп, дівчинка «Правда», що ховає обличчя за маскою з газетних клаптів, та навіть моторошний музичний гурт «Благослови Тебе Боже! Чорний Генсек», пісні котрого виносять мозок усім, хто їх тільки чує. До речі, не підкажете, де їх можна послухати?)  

 

Фантастика у короткій прозі

«Транзишн» Олександра Михеда – збірка химерних оповідань, котрі насамперед привертають увагу нетиповою композиційною побудовою й оригінальним авторським баченням узвичаєних речей. Чого варті лишень драматичне листування подружжя, що вирішує змінити стать начебто заради щастя в шлюбі, чи пекельна інтерпретація образу шевченківської Катерини, котра крізь простір і час полює на заблуканих чоловіків… Імпонує те, що для автора не існує заборонених тем. «Транзишн – це перехід… – зазначає він у передмові до збірки. – Квест крізь час і простір із точки А в точку Б, який вивчали в школі». Що ж, у зазначеному контексті письменник вільний експериментувати. І він це майстерно робить. Тут література високого ґатунку органічно поєднується з так званою «не літературою». Приміром, оповідання «Ліфт», «18, 17, 6, 3, 2, 2, 1» та «Покарання для мисливця» радше нагадують дописи для соцмереж про важливі речі, які свого часу зачепили автора, і саме в такому форматі, поза сумнівом, чіплятимуть сучасного «соцмережевого» читача. Зате як потужно на їхньому тлі проступають «хедлайнери» збірки – «Віруси любові», «Неймовірна справа Кишенькового оракула», однойменний «Транзишн» і той же таки «Д-р Металевий Кулак проти Витязя». Годі переповідати, про що ці історії, їх треба читати, бажано – на самоті проти ночі… Просто довірмося Олександру Михеду – далебі, він добре орієнтується в маршрутах підсвідомості. 

Вікторія Гранецька

 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.
 
Олександр

Коментар
Дякую. Цікаво було почитати. Надіюсь, з часом вам і мій фантастичний твір попаде до рук.