Поки янголи бавляться / Анна Тарнава. — Соціально-фантастичний роман. — К.: Видавець Вадим Карпенко, 2016. — 160 с.

Серед янголів-охоронців переполох — небесна канцелярія вирішила модернізувати процес нагляду за підопічними людьми, тож тепер янголи мусять комп'ютеризуватися і керувати своїми проектами (себто людськими життями) на відстані, за допомогою компактних девайсів. Звісно, янголів навчають користуватися ґаджетами на спеціальних тренінгах. Звісно, не всі янголи піддаються навчанню однаково добре — трапляється, що янгол не встиг вивчити урок чи забув виконати домашнє завдання й випадково натиснув не на ту кнопку, запустивши новий сценарій… Що в такому разі станеться з його підопічним? А ось тут і починається найцікавіше!

Саме такий інтригуючий задум обрала письменниця Анна Тарнава для свого нового, соціально-фантастичного роману «Поки янголи бавляться». Це вже третя і, мабуть, найбільш незвична її книга, адже досі Анна працювала у жанрі психологічної прози для жінок (роман «Бажання поверненню не підлягають» та його продовження «Дванадцять місяців»). Аж раптом — соціальна фантастика. Звісно, тема янголів не нова у літературі та кінематографі, проте це вельми вдячна тема, адже скільки людей, стільки й янголів-охоронців, і в кожного мусить бути своя історія. Зрештою зізнаймося, нам подобається читати про янголів та уявляти, що й у кожного з нас є крилатий охоронець, який оберігає і захищає.

Тож письменниця вирішила пофантазувати на обрану тему й уявити, що буде, якщо перевести «роботу» янголів у сучасний електронний формат. Тому тут янголи не спускаються на землю, не показуються людям на очі і, авжеж, не закохуються у власних підопічних, як, скажімо, у відомому романтичному фільмі «Місто янголів» із Мег Райан та Ніколасом Кейджем у головних ролях. Цього разу все геть інакше. У центрі оповіді дві дівчинки-янголиці без імен — русява та рудокоса, котрим на вигляд років чотирнадцять-п'ятнадцять, їм ще хочеться бавитись і пустувати, та вони поспіхом мусять осягнути премудрості янгольської науки. Адже кожна відповідальна за справжнє людське життя — обереш не той сценарій, не помітиш попередження про хворобу чи несприятливе знайомство, або ще гірше — випадково запустиш «синхронізацію» — і життя «твоєї» людини полетить шкереберть. Звісно, янгола теж буде покарано…

Не менш цікаво спостерігати й за життями їхніх підопічних — двох молодих жінок, що є цілковитими протилежностями одна одній. За красунею Женею, котра народилась в забезпеченій родині, отримала хорошу освіту і вдало вийшла заміж, та негарною, недоброю й самотньою Веронікою — Вірою, яка від народження не мала нічого, відтак ненавиділа за це інших. За те, що жаліють і кидають подачки (саме так дівчина сприймала допомогу та співчуття). Цей персонаж особливо вдався авторці — чого варте лишень ось таке порівняння: «Була її ненависть ретельно і любовно виплеканим садом, де Віра викохувала, поливала та удобрювала свої образи, вона доглядала за ними, розмовляла з ними, як добрий садівник, милувалась ними і пишалась». Мовою янголів — дуже складний проект, у котрого аж чотирнадцять різних варіацій майбутнього! Яким саме скористається Віра за сприяння маленького недосвідченого янгола, дізнаєтесь, коли прочитаєте роман. Повірте, будете не просто здивовані, а направду приголомшені.

Книга написана легким невимушеним стилем, тонко вирізьблений сюжет, харизматичні та яскраві персонажі, що зростають і перероджуються до фіналу. Утім, визначальною рисою прози Анни Тарнави є дещо інше — всі її три романи мають у собі потужну мотиваційну енергетику, яка здатна зрушити і надихнути читача до змін на краще у власному житті. Навіть якщо сісти за читання у пригніченому настрої, опісля від нього й сліду не залишиться. Та що там, книга прочитається на одному подиху і рішення прийдуть самі. Це як побувати на прийомі у фахового психолога. Власне, письменниця і є психологом за освітою, тож читач потрапить у надійні руки.

Вікторія Гранецька