Коли прокидається темрява

Передмова до книги

Кажуть, не завжди так буває, аби письменник спромігся перевершити чи бодай утриматися на рівні власного дебюту. Утім, якщо мова про Поліну Кулакову молоду, але вельми перспективну авторку в жанрі «детективний трилер», то український читач має нагоду переконатися у протилежному. Її перший роман «Я пам’ятатиму твоє обличчя» приємно потішив шанувальників горору й містичного детективу цікавим задумом та динамічним сюжетом і став упізнаваним книжковим «обличчям» у такій, здавалося б, зовсім «нежіночій» літературній ніші.

Друга книга автора, яку ви наразі тримаєте в руках, це нова захоплива історія на перетині згаданих жанрів, тож мимоволі дивуєшся, як фахово й послідовно письменниця розкриває психологію людей, що переступили межу між світлом і темрявою: «…темрява присутня у всіх, навіть у найсвітліших, найдобріших людях. У кожній душі ховається дещо потворне, слизьке, жорстоке, із запахом цвілі та гнилого м’яса. Посіяне Каїном зерно проростає покоління за поколінням, і тепер коріння вгризлось надто глибоко. Воно ліаною обвилось довкола хребта, шиї, тулуба. Воно закралось у самісіньке серце й тихенько нашіптує істину: по суті ми усі однакові, просто не кожен насмілиться «розбудити» ту свою сторону, не кожен зуміє себе таким потім прийняти».

Як воно, відчинити двері у власну темряву? Крок за кроком, опираючись на біблійні алюзії та екзистенційні мотиви, Поліна Кулакова розповідає історію тих, хто зазирнув у найтемніші закутки своєї душі. Читаючи цю книгу, весь час ловиш себе на думці, що тут немає другорядних героїв. Кожен персонаж виписаний авторкою так, що видається, ніби це жива людина, яка от-от зійде зі сторінок книги у реальне життя. Серійний маніяк-убивця на прізвисько «Садівник», що висаджує квіти на місцях поховань своїх жертв; молода жінка, яка випадково (чи невипадково?) опиняється на його шляху; хлопець-підліток, котрий містичним чином здатен відчувати їх обох… і нарешті — велетенський чорний пес екзотичної породи кане корсо, після знайомства з яким вам неодмінно захочеться і собі такого відданого чотирилапого друга. І це ще одна перевага цього роману — нечасто в книгах сучасних авторів присутня так добре прописана анімалістична тематика. А ще доладно скроєний сюжет, переконлива й лаконічна мова оповіді та несподіваний, і від того геть приголомшливий фінал. Можна тільки уявити, яке потужне враження на поціновувачів жанру справила б екранізація такої історії, якби цей матеріал колись потрапив до рук голлівудських режисерів-постановників…

Тож із приємністю запрошую спраглих за гострими відчуттями читачів до знайомства з «Корсо». Просто аби ми не забували, що «…темрява присутня в кожному з нас. Важливо не впускати у своє життя тих, хто може цю темряву пробудити й витягнути на поверхню, затуливши собою сонце». І нехай темрява далі спить.

Вікторія Гранецька

 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.