Макс Кідрук: техніка повного занурення

Чи знаєте ви, як це коли за черговою книгою перехоплює подих від жаху? Не від картонного, до смішного надуманого, а від цілком реального, як у житті. Реалістичність описів у технотрилерах Макса Кідрука змушує не просто вірити подіям, які описує автор, а уявляти їх настільки детально, що виникає відчуття причетності. Ефект присутності, наче це й не книга зовсім, а жива історія, що розгортається просто на очах, ніби якісно відзнятий блокбастер у форматі 3D. Майстерно змішуючи довколишню дійсність із власними ідеями, Кідрук настільки заглиблюється в деталі, що читач навіть не помічає, коли саме зникає та межа, яка розділяє правду та вигадку.

Виважена, переконлива стилістика (саме так пишуть професійні автори, котрі знайшли свою літературну нішу і вельми комфортно в ній почуваються), ювелірно сконструйований сюжет. Будь-яка його ідея чи подія (включно з неймовірними) — не тільки мають під собою наукове підґрунтя, але й ретельно опрацьовані та бездоганно «вшиті» автором в художній текст. Якщо ви читали Кідрука, то знаєте, скільки цікавого можна дізнатися з його книг. Починаючи з описів реальної техніки та приладів, закінчуючи — достовірною інформацією з різних галузей науки (як от фрактали, нанотехнології чи програмування у романі «Бот»), історико-археологічними фактами (у романі «Твердиня») або ж детальним описом дослідження механізмів сновидінь («Зазирни у мої сни»). А для того, щоб остаточно закріпити ефект присутності у читача, автор використовує візуальний прийом — ті чи інші речі, місця, події, явища він ілюструє. Певно ж, такі книги здатні викликати у теперішніх школярів цікавість не лише до літератури, а й до предметів на кшталт фізики, хімії, історії, географії… Чи так уже багато авторів можуть цим похвалитися?

Спонтанно або цілеспрямовано Макс Кідрук пропонує нам книги з повним зануренням. Книги, яким неможливо не повірити, від яких не можна відірватися. Сумніваєтесь — тоді візьміть лишень спробуйте відібрати в заінтригованого читача Кідруковий роман на етапі дочитування останніх розділів. Віддасть що завгодно, аби не розлучатися із книжкою! Байдужими залишаються хіба ті, хто поки не мав змоги прочитати — отже, побачити історії Кідрука на власні очі.

Відтак хочеться поділитися враженнями про його крайній роман, який навіть після завершення читання не відпускає. «Зазирни у мої сни» — історія про непрості стосунки у сім’ї на тлі хвороби дитини; історія про містику, що увірвалася в життя звичайних людей; історія про жертовність і відчайдушність батька, який за всяку ціну мусить вилікувати, врятувати сина. Окремо варто зупинитися на темі батьківства, напрочуд добре прописаній у цьому романі. Як воно, бути батьком дитини, з якою коїться щось недобре? Чому ти не можеш відступити, перекласти відповідальність на когось іншого (зрештою, це про материнську, а не про батьківську любов складають легенди). Прагнучи розібратися у своєму батьківстві, головний герой Мирон Белінський згадує власного батька, який одного дня просто пішов з родини…

Тим часом загадкова недуга маленького Теодора раптово переростає у щось більше. У щось страшне, потойбічне, темне. Мирон до останнього відмовляється вірити в те, що його дитина страшно кричить щоночі не через епілептичні напади (як переконують українські лікарі), а через надприродний жах, який насувається на хлопчика уві сні. Усе так би й тривало, якби цей хлопчик (чи, може, примара з його снів?) не почав... писати листи з попередженнями про теракти в Штатах прямісінько до ФБР. Коли передбачене здійснилося, Теодором зацікавились спецслужби. Тож із їхньої легкої руки батько й син опиняються в Сполучених Штатах, де зрештою мають змогу дійсно зазирнути в ті, начебто такі ж пророчі, як і страшні, сни малого.

Фінал — трохи по-новелістичному шокує. На завершення ж дякуємо Максу Кідруку за чергову захоплюючу історію й безперечно радимо всім до читання.

Будьте обачні з власними снами.

Вікторія Гранецька

Влад Сорд

 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.