Подорож у минуле

Передмова до книги

Анна Хома. Лемберг. Під знаменами сонця. — Х.: КСД, 2014.

…Чи мріялося вам коли-небудь, прогулюючись вулицями сучасного міста, хоч на годинку перенестися крізь усемогутній час і опинитися на цьому ж місці, тільки, скажімо, у позаминулому сторіччі, аби на власні очі побачити, чим дихали рідні околиці багато років тому, глянути на людей, що ходили цими вуличками, відчути й на собі незбагненну магію їхніх часів? Мріялося? Ця книжка саме для таких мрійників.

Мабуть, ось у такій подорожі знайшла натхнення львівська письменниця Анна Хома для створення цього історично-авантюрного роману, густо помереженого звичаями, архітектурою й мовним колоритом Західної України ХІХ сторіччя. З перших сторінок перед заінтригованим читачем постає гоноровий шляхтич Януш Губицький, спадкоємець родового маєтку, та його таємничий гість Мар’ян Добрянський, чиє покликання — панські маєтки грабувати. Здавалося б, що цим двом робити разом? Що може єднати панича та розбишаку, багатія та злидаря, шляхтича та русина? Чому пан шляхтич з такою шаною приймає у своєму домі злодійчука, чия рука щомиті може «здригнутися і ненароком поцупити те, що погано лежить»? Та й то ще було б не найгірше! Чи знає шляхтич, що «десь глибоко-глибоко, на денці чорної, як сажа, душі» його гостя зачаївся хижий звір, котрий понад усе жадає кривавої помсти? Хто насправді цей Мар’ян Добрянський, навчений вправно «віддзеркалювати тих, з ким має справу, перевтілюючись у чиновника, хлопа, вояку, п’яницю, шляхтича чи лакея»?

Тим не менш, дві дороги переплелися на суцільний клубок.

«Кожному — того пана і слугу, яких він заслуговує», — стверджує письменниця і… не шкодує випробувань для своїх героїв, аж до останньої сторінки не уявляєш, чи спалахне їм світло наприкінці тунелю…

Зізнаюся, після книги Марка Твена «Принц і жебрак», читаної в далекому дитинстві, уже й не сподівалася натрапити на таку яскраву пригодницьку оповідь. Та якщо літературному класику йшлося про Лондон середини XVI сторіччя, то наша сучасниця Анна Хома звернулася до легендарних таємниць рідного Львова, що гордо йменувався Лембергом протягом майже півтора сторіччя австро-угорського періоду свого життя. Так-так, життя, адже місто в цьому романі постає «живою істотою, що має власну душу, дихає, росте і розмножується новими будівлями і дорогами, захоплюючи довколишні території у свій полон». І читач уже бачить її очима, як «поодинокі екіпажі стукотіли Личаківським бруком, який закінчувався біля церкви Петра і Павла, переходячи далі у битий гостинець; вулиця Пекарська потопала в садибах із пишними садками і неодмінними городами; Панська, піднявши сукні, манірно спацерувала від Бернардинів до Кручених стовпів; а на Баторії однаково добре почувалися буцегарня «Кармеліти» і реальна школа, натякаючи на непередбачуваність шляхів Господніх»…

На диво, авторці майстерно вдалося обійтися без «любовної» домінанти, що зазвичай притаманна «жіночому» письму — хай то фентезі, трилер, детектив чи навіть історичний роман. І без того книга Анни Хоми щедро насичена таємницями та інтригами, карколомними пригодами й несподіваними відкриттями, тож захопленому читачеві доведеться не раз і не два вернутися поглядом на обкладинку, аби з приємністю переконатися: саме так, це написала жінка.

Вікторія Гранецька

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.