Український Ірвін Велш

Рецензія

Сучасна українська література невпинно розвивається, свідченням того є нові імена, які щороку відкриває «Коронація слова», та різнобарвні обкладинки книг, що з легкої руки вітчизняних видавництв оселяються на поличках книгарень. Маємо вже власну Стефані Майєр, власних Пауло Коельо та Харукі Муракамі, і навіть власного Януша Леона Вишневського. І це, хочеться сподіватись, лише початок.

Роман київського письменника Олега Полякова «Рабині й друзі пані Векли» має всі шанси стати новою сторінкою в історії української прози. Це справжня дизайнерська річ від літератури, стилістичний «шик», помножений на композиційну екстравагантність та неперевершену ідейну свободу. Для прискіпливого читача-гурмана, який скуштував усіляких літературних «наїдків», такий твір стане не черговим екзотичним делікатесом, що потребує пишної нагоди й коштовного аперитиву, а доброю й соковитою національною стравою, в міру посоленою й приперченою, звареною на справдешніх українських реаліях.

А хтось, ймовірно, почує в «Рабинях й друзях пані Векли» відлуння «Елементарних частинок» та «Можливості острова» приголомшливого Мішеля Уельбека чи навіть харизматично-цинічної «Антихристи» Амелі Нотомб. Особисто ж мене впродовж читання переслідували інші асоціації: ось він, новий український Ірвін Велш!

Так само дивовижно розвинена уява. Вишуканий нешаблонний гумор, що, втім, не зривається до чорної нищівної сатири. Парадоксальні у своїх психологічних, соціальних характеристиках персонажі. Майстерне оперування мовою. Словом, справжній екзистенційний текст, що часом нагадує пряму трансляцію подій, а іноді звучить як музика.  

До речі, з шотландським розбишакою Ірвіном Велшем свого часу порівнювали й молодого ірландського прозаїка Джейсона Джонсона, твори якого наразі перекладені різними мовами світу, в тому числі й українською. Маємо свого Ірвіна Велша. Втім, це не означає, що на майбутніх читачів Олега Полякова чекає пекельна лінгвістична оргія із художніх рефлексій, сюжетів та філософських архетипів найзухваліших модерністів Європи. З великими й знаменитими українця єднає лише одне – рівень. У решті ж він творить власний неповторний світ такої собі таємничої пані Векли, яка в еру хворобливо розвинених інформаційних технологій зважується на безпрецедентний експеримент. До участі в цьому експерименті автор запрошує й читачів. Кожен, хто вирішить прийняти запрошення, отримає нагоду побувати в химерному київському ресторані під символічною назвою «Елементарні речі», де вечеряють політики, котрих уже немає серед живих; відвідати сеанс медитації для обраних на плавучому острові-кораблі в Японії; опинитися в перших рядах на закритому модному показі чудернацького дизайнера сучасності, де, замість одноманітного сновигання худих, виснажених і байдужих до всього топ-моделей, на подіумі розгортається небачене досі, трохи моторошне дійство; і нарешті – особисто познайомитися з жінкою, неймовірно схожою на одну із відомих персон українського політичного бомонду…

І це лише вершечок айсберга елементарних речей. На уважного, вдумливого читача очікує безліч захопливих і часом шокуючих відкриттів.

Вікторія Гранецька
        

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.