Літературна кухня, або Чим куховарcтво подібне до письменницької справи

Газета «Друг читача»

Текст: Юлія Кузнєцова

Уже другий рік на київських книжкових виставках працює літературна кухня, де українські майстри слова діляться своїми кулінарними та літературними секретами. Не стала винятком і цьогорічна «Літературна Країна Мрій», де письменники змагалися у приготуванні юшки на багатті. Цікавість розмови та смак страви визначали слухачі шляхом голосування гривнею. Отже, найбільше гривень і відповідно симпатій заробили переможниці цьогорічного конкурсу «Коронація слова» Вікторія Гранецька (перша премія) та Наталія Тисовська (друга премія).

Власне з ними ми і розпочинаємо цикл літературно-кулінарних досліджень – про літературу на кухні, кухню в літературі та літературну кухню українських письменників. 

«Куряча юшка від бангладеської князівни Султани».
Готують Вікторія Гранецька та Наталія Тисовська
 

Інгредієнти: курячі стегенця, картопля, гриби, морква, часник, цибуля, лаврове листя, петрушка, селера, яйця зі сметаною, два секретні інгредієнти*.


Переможниці «Літературних юшок від «Коронації слова» Вікторія Гранецька (на фото ліворуч) та Наталія Тисовська (друга праворуч)

«Праця письменника трохи схожа на приготування їжі», – каже Наталія Тисовська, що отримала ІІ премію «Коронації слова-2011» за роман «Три таємниці Великого озера».

Для юшки спершу потрібен казан, а для написання твору – ноутбук чи друкарська машинка.

«Казан у нас на 8 літрів – це роман на 8 авторських аркушів, – підхоплює Вікторія Гранецька. – Вода, яка закипає у нас у казані, – це нехай буде час і простір твору. Поки що ми її нічим не заповнюємо, далі почнемо класти інгредієнти». Вінничанка Гранецька – відкриття «Коронації слова». Її дебют «Мантра-омана» – перший досвід у професійній літературі, перший закінчений твір, перший конкурс і одразу перемога – І премія.

У казані одразу відбувається «зав’язка»: кипить вода. Кладемо туди 13 шматочків м’яса – це оптимальна кількість персонажів, головних і другорядних, для роману на 8 авторських аркушів. Вікторія Гранецька додає у страву трохи зеленої петрушки і коріння селери – щоб надати смаку відтінку.

«Якщо говорити про роман, то це буде тема та ідея. Коли юшка приготується, дістанемо і викинемо. Тобто головне – покласти якусь тему, а далі – як роман поверне…»

Ідея з «Трьох таємниць…» з’явилася у Тисовської ще 2000 року. Під час навчання у Канаді дівчину поселили у підвальному поверсі, це надихнуло її написати першу сцену роману про пригоди у підвалі, яка, до речі, так і не потрапила до кінцевого варіанту.

У Гранецької для «коронованого» твору було багато ідей: якась наснилася, якась прийшла з життя, якась придумалася, та спрацювала лише одна.

 Вариво переживає «кульмінацію»: знову кипить вода. На твір бажано мати 2-3 кульмінації, вважає пані Вікторія. Пані Наталія зауважує: «Можливо, читач буде весь час почуватися, як на американських гірках: то вгору, то вниз. І не всякий читач це любить». Час знімати накип з юшки – це ніби перше, авторське редагування твору.

Закладаємо картоплю. Її дрібні шматочки – це ніби пригоди, колізії у романі, через які проходять герої. В кінці всі перешкоди мають розваритися. У героїні «Мантри-омани» перешкоди невідворотні. «Взагалі-то в романі, як такого, самогубства нема. Це вже пішли чутки. Героїня – дуже сильна особистість, аж ніяк не суїцидальна. Це скоріше убивство, а то і страта».

Наступними до казана підуть гриби. «Грибами» для роману є психологічні портрети героїв, їхні мотивації та характери. Терта морква – то сатира і гумор, щоб твір легко читався і сприймався.

У казан стрибає цілий часник. «Я думаю, що часник ми можемо прирівняти до якоїсь містики, детективу, такого, що надає інтриги», – пані Вікторія знає, про що говорить: наразі вона працює над кількома новими творами. За її словами, це буде коктейль з містики, медицини і психології. Трохи детективу в наступному, п’ятому за ліком, романі обіцяє Наталія Тисовська. А ще багато індіанської міфології та революційних подій.

Лаврове листя – цікавий інгредієнт. Кинемо у юшку один листочок зараз, а ближче до кінця ще два. «Їх не повинно бути багато, – це Гранецька каже і про приправу, і про еротичні сцени в романі. – І вони мають бути розкидані по твору».

Час розкривати секретні інгредієнти*! Перший – це зелений стручковий перець, дуже гострий. «Коли він трапиться, я його розжовувати не раджу», – каже пані Наталя, яка власноруч виростила його у себе на дачі. Вікторія Гранецька припускає, що аналогом перцю в романах є нецензурна лексика – зловживати кількістю цього «інгредієнта» не слід і розкушувати його не варто. Друга таємниця рецепту – суміш солі і карі. Бангладеські принцеси без карі нічого не готують!

Вікторія Гранецька щось нарізає: «Зелень для юшки, це щоб прикрасити тарілку та для смаку. А для книги це, мабуть, обкладинка, прикраса, форма книжки, в якій вона побачить світ». Обкладинку свого першого видання письменниця вже бачила і цілком нею задоволена. А читачі побачать книжку у вересні.

 Ось юшка і готова. Подається із яйцем і сметаною – це хепі-енд. Хто полюбляє гостріше, може знехтувати останнім додатком. Можна з хепі-ендом, можна без, хто як хоче. Чи обов’язковий він для книжки? «Це від книжки залежить», – каже Наталія Тисовська. Сама вона любить щасливі кінцівки, але вважає, що треба йти за логікою твору.

Ммм, смачна юшка! А чому така чудернацька назва страви? Нічого дивного: Султана – героїня останнього роману Наталії Тисовської. Час від часу ця принцеса куховарить. А чому юшка куряча? Певне, тому що в обох письменниць улюблена їжа – м’ясо. Публіці гостренька куряча юшка також до смаку. Тому – заслужена перемога від найприскіпливішого журі – майбутніх читачів…

 Оригінал статті 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.