Масове безглуздя «шевченкоманії» чи реальне визнання Кобзаря?

Джерело: Інформаційна Вінниччина від 09.12.2013

Наразі, коли особа Тараса Шевченка стала дуже актуальною і популярною на тлі його 200-ої річниці, почали вилітати з усіх життєвих закапелків різні думки з цього приводу. Не винятком були й негативні відгуки. Почали поговорювати про це явище, як про фанатизм чи перебільшення. Про те, що таке ставлення є вже занадто. Саме тому ми вирішили поспілкуватися з людьми, які мають на цю подію своє бачення. Деякі з експертів, спеціалістів і сучасників літературного мистецтва представили народу свою позицію стосовно наступного року, присвяченому 200-ій річниці Великого Кобзаря.

Найгірше те, що дехто з наших вельможних українців все таки вважає, що з Шевченка зробили культ. Проте, дехто дотримується думки, що ніхто із сучасників українського літературного бомонду не може бути настільки популярним, навіть через століття. Думки розбіглися: Україна – це робить щиро, чи якось фанатично; можна виділити окремий напрямок – «шевченкоманія», чи це просто справді приємне, розумне, самосвідоме явище, адже 200 років з дня народження Великого Кобзаря – це справді свято, яке повинна розуміти і святкувати вся Україна.

Вікторія Гранецька, українська письменниця, лауреат літературної премії «Коронація слова»:

«Направду неймовірно тішуся з того, що святкування 200-річчя Тараса Григоровича Шевченка стане настільки масштабним і всеохопним святом, котре триватиме увесь рік. Сподіваюся, все заплановане буде достойно втілено. Адже Тарас Григорович був і залишається генієм, які народжуються раз на сотню літ. Чи ж варто дивуватися, що він для нас – культова особистість?Коли перечитуєш його «Кобзар», складається враження, що писано насправді про наш час, ніби автор дивним чином знав про наше сьогодення те, чого ми досі, схоже, не можемо збагнути…

Як відомо, «Кобзар» перевидавався понад 130 разів, а цьогоріч, до ювілею, вийде ще одне видання – ілюстроване дитячими малюнками, що їх створювали школярі з усієї України. Хіба ж це не диво? Кожна нація має свого героя, якого шанують і пам’ятають, то чи мусимо бути прикрим винятком? Скільки б урочистостей ми не запланували на знак ушанування його пам'яті, все одно буде замало, адже саме завдяки цій людині українська мова й література отримали право бути».

Володимир Яворівський, український письменник, громадсько-політичний діяч:

«Як можна говорити взагалі про якийсь фанатизм? Це в жодному разі не так. Ми справді щиро хочемо відзначати цю річницю разом з усією Україною, щоправда не всім політичним силам – це до вподоби. Хто для нас Тарас? Це велика людина! Він заслужив, щоб відзначали його 200-річчя. Хоча, це треба не йому, йому уже це ніяк не допоможе. Це треба нам! Але ми несправедливі до нього, ми не цінуємо те, що він для нас зробив.

Те, що планується на наступний рік – це лише маленька частинка, бо насправді, ми винні йому стократ більше. Він зробив те, чого не зробив ніхто. За його творами можна відреставрувати історію, відновити всі хронологічні деталі. Кожен народ має свого поета-героя: Росія – Пушкіна, Польща – Міцкевича, Румунія – Емінеску, але вони все одно не зробили стільки всі разом, скільки один Шевченко зробив для України.

Це був той важкий період історії України, коли валився механізм переяславської влади, коли вибили шаблю, а булава стала іграшковою, коли були далеко не вільні, і вже аж ніяк не козаки. А Тарас впевнено йшов проти Російського царизму – не з вогнепальною зброєю, а зі словесною – своїми віршами і поемами, своїм міцним і мужнім словом, яке ніщо не переможе і не переборе. До прикладу, Гоголь теж любив Україну, але непомітно для всіх почав писати російською і тихцем перейшов на їхній бік. Зрештою, він теж герой, але це ж правда, яку нікуди не приховаєш».

Хіба такі переконливі слова можуть змусити думати якось інакше? Шевченко справді такий один і навіть попри те, що нині мода на поетів-письменників знову повертається, адже кожен другий пише вірші і цитує свої прозові творіння, такої популярності на віки-століття, я не впевнена, що комусь таки вдасться досягнути. І ніякі соціальні мережі – ні «фесйбуки», ні «контакти», ні умілі технології піару не зможуть дати таку популярність, як Кобзареві.

І річ не в тому, щоб виставляти на показ свої цитовані рядки у статусах та на стінках, не в «лайках», не в «перепостах», не в коментуванні. Справа зовсім в іншому – в таланті. Я не кажу, що нині мало талановитих людей. Навпаки – у наш час талановитим можна бути в будь-чому. Але таких масштабів не осилить ніхто. Він став популярним за те, що він такий. І це ніяка не «шевченкоманія», не цілком нормальне явище, коли людину поважають і цінують, бо є за що. Та й то щиросердечно мало хто й зараз розуміє суть величності цієї людини.

Саме тому очевидно, що не усі новітні піар-технології роблять чудеса. Вони не вічні і це не надовго. Це життєвий конвеєр, який сьогодні робить когось популярним, а завтра ще когось, який завтра розпіарить тебе на всю Україну, а через день на твоєму місці буде таких десяток. З Шевченком ніхто ніякого піару не застосовував, та і слова такого попри його великий словниковий запас не знав і не було взагалі.

Саме з огляду на такі порівняння, розумію, що такими люди народжуються, не стають. Не вірю в те, що щось приходить з досвідом чи з часом. Якщо комусь судилося бути відомим і всіма обожнюваним, то так воно, зрештою, й буде. Це життєвий фатум, це не боротьба за першість та популярність на інтернет-сторінках. Ніякі ні «боти», ні штучні роботи не створять, не зроблять, не замінять популярності. Хіба тимчасово, хіба на певний період для тих, кому треба гроші. А йому не треба були ні гроші, ні слава, ні популярність.

Даю 100%-ву гарантію, що ховаючи свої твори у чоботях, він про це не думав. Це прийшло, бо він того заслужив, бо це так і мало бути. Тому не треба сидіти і думку гадати, коли прийде популярність чи слава. Ніщо не замінить людськості і справжності, а йому цього аж ніяк не бракувало, порівняно з нами.

Ольга Урсуленко

Оригінал статті

 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.