Вікторія Гранецька і «ТІЛО™» – протиріччя презентації та роману

Джерело: «Korrespondent.net» від 25 липня 2013 року

Текст та фото: Олена Бурдейна

Роман Вікторії Гранецької «ТІЛО™» збирає суперечливі відгуки в пресі, що варіюються від гучного схвалення до однозначної нелюбові. Перебіг вінницької презентації демонструє із півдесятка протиріч, з котрими змагалась авторка впродовж годинної зустрічі з читачами. Аудиторія поділена майже навпіл. З одного боку проходу між кріслами гуртуються жінки старшого віку, з іншого – решта гостей. Презентація зачіпає ідеї, тривожні для першої групи – протиставлення юності й старості, здоров’я та хвороб, життя та смерті. Вікторія Гранецька жонглює словами, намагаючись нікого не ранити нетактовно-гострим твердженням. Розмова починається, і зринають перші протиріччя.


Протиріччя перше – антагонізм особистостей модератора та письменниці. Модератор – журналістка Жанна Куява, екзальтована й холерична. П’ять хвилин лунає перше питання Жанни. В ньому вона торкається тем: про трамваї, про Вінницю, про Жанну – реалістку, про Жанну – критикесу, про Жанну – авторку «ось цього роману «Нічниця», шкода, він трошки дорогий», про Жанну, яка не любить Бреда Пітта, про Жанну, яка іноді плювалася, коли читала про тортури... Тим часом Вікторія, опустивши очі, терпляче чекає моменту для відповіді...


Мимохідь присутнім щастить дізнатись кілька фактів про книжкову новинку. Роман «ТІЛО™»  – моторошна містично-кримінальна історія про недалеке майбутнє (2053 рік). Головний герой – українець Юрій, національно свідомий гуцул за походженням та американець за місцем проживання. До того ж він – вовкулака і майстер з переселення душ. Між рядками роману є дещиця закордонної реальності, багато Карпат, гостюють загадки – мольфар, чугайстер, щезник, мавки і флояра.


Протиріччя друге – його зауважує Жанна Куява: в другому романі, на відміну від першого «Матра-омана», Вікторія говорить устами не жінки, а чоловіка. Що це означає і хто він?


Своєю другою книжкою я довела, що можу створювати історії незалежно від статі. Тут більш стримана чоловіча стилістика, головний герой чоловік, тому книга багато в чому розрахована на читачів-чоловіків. Але й жінкам, сподіваюся, буде цікаво познайомитися з моїм героєм. Він на перший погляд не викликає симпатії, швидше лякає поведінкою, виглядом, манерами. Це суперечлива особистість, в якій уживається і добро, і зло, і зрада, і героїзм. Він не класичний красень, зовні я бачу його трохи схожим на іспанського актора Хав’єра Бардема.


Протиріччя третє – протиставлення тілесної оболонки та її духовного наповнення. Вікторія розповідає:


Я хотіла з’ясувати, що для нас первинне – тіло чи душа? Якщо спитати, то майже кожен одразу відповість: ну, звісно, душа. Але насправді кожна людина для себе знає, що найперше їй важливе здоров’я, далі вона потурбується про власну зовнішність… Уявіть, якщо в майбутньому з’явиться можливість переселяти душі старих людей в молоді тіла, таким чином продовжуючи життя!


Корпорація «ТІЛО™» найчастіше використовує для пересадок тіла дітей та молодих осіб, засуджених до вищої міри покарання. З’являються логічні наслідки – викрадення людей, сурогатне материнство, дарувальники, орендарі тіл... У романі створено світ, де все – політика, економіка, мораль, шоу-бізнес – функціонує навколо двійки проблем: продовжити життя, отримати здоров’я – за всяку ціну.


Маємо протиріччя четверте – одвічні людські страхи і турботи про життя та здоров’я. Для юних вони майорять у далечіні років та розглядаються абстрактно. Старість дивиться цим проблемам в очі, живе ними і змагається з ними. Один з персонажів – українська дівчинка Іванка, яка 12-річною опинилась у 80-річному тілі та прожила в ньому ще 12 літ.


Як воно, відчувати хронічний біль, постійну втомлюваність, увесь час згадувати молоді роки? Я запитую: наскільки молода душа пов’язана зі старим тілом? Що вона відчуває? Як вона змінюється?


Про потворність та свідоме відторгнення краси заговорила юна і чарівна гостя: чи виникала у Вікторії Гранецької думка, що краса інколи заважає?


 У мене є інша героїня, якій краса зіпсувала життя, принаймні так вона собі вирішила. Але я не акцентувалася занадто на цьому. Натомість у романі присутнє телевізійне реаліті-шоу під назвою «Ти найпотворніший». Переможець отримує сертифікат на нове здорове тіло. Мій герой-переможець – Лукас, нащадок індіанців, який у дитинстві потрапив до автокатастрофи і сильно обгорів, він спотворений, відчуває нестерпні фантомні болі й, звісно, хоче цього позбутися. Але за все треба платити. Лукас розуміє: прийнявши правила гри, він стає власністю реаліті-шоу, власністю телеканалу. І він більше не хоче нового тіла.

Потворність і краса – п’яте протиріччя роману Вікторії Гранецької.

Ось, нарешті й шосте протиріччя між чистотою літературного жанру та багатожанровістю:

Можливо, я ще не сформувалась, як письменник, і не знайшла те єдине, про що писатиму. Я експериментую. Роман «ТІЛО™» це не фантастика у чистому вигляді. В мене завжди є і буде повноцінна любовна історія, авантюрний момент, пригодницький сюжет. Не хочу, щоб читач нудьгував і, скажімо, чекав, коли ж закінчиться опис природи і почне щось відбуватись. Я не вважаю, що вже знайшла своє місце в літературі. Тому й далі буду експериментувати. Третя книжка ще більше відрізнятиметься від попередніх, бо я не хочу зупинятися, хочу рости і розвиватися далі.

Оригінал статті

 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.
 
Вікторія Гранецька

Коментар
Дякую Вам, Анастасіє, за те, що читаєте, аналізуєте, робите висновки. Рада, якщо роман Вам сподобався. Направду ще мушу дорости до Вашої високої оцінки, тож сприйматиму її як аванс на майбутнє:) Ще раз дякую за увагу. Хай все у Вашому житті вдається!
З повагою,
Вікторія
Анастасія

Коментар
Я в захваті від книжки під назвою «ТІЛО™». Я хочу висловити неабияку вдячність авторці. Хочу, перш за все, подякувати за неймовірні враження і за "гру" нервами. Я вважаю цей роман насправді геніальним. З усіх прочитаних книжок ще ніде так тонко не описувалися незвідані відчуття на кшталт смерті. Були моменти, в які мені ставало млосно, страшно, я боялася далі читати, але я все таки дочитала і ніколи про це не пошкодую. Прочитала би ще раз, проте я книжку двічі не читаю, це надто передбачувано.
Завдяки Вашому роману я навчилась цінувати красу і молодість такою, яка вона є. Я знайшла багато нового для себе, покращила майстерність писання Вашими незрівнянними художніми засобами.
Велике Вам дякую.