Вікторія Гранецька: «Мій роман – це історія зради, болю та каяття»

Газета «20 хвилин» Вінниця 2011-07-20 09:00:00

Текст: Сергій Лефтер, фото: Сергій Заєць

Про вінничанку Вікторію Гранецьку, переможницю найпрестижнішого літературного конкурсу України «Коронація слова-2011» у номінації «Романи», майже нічого не відомо. Втім, амбіційна письменниця сподівається своєю працею здобути справжнє визнання і славу.

І це очевидно, адже з нею якимось містичним чином пов’язане слово «перший». «Мантра-омана» – перший закінчений роман письменниці Вікторії Гранецької. І одразу гучний успіх. Загалом вперше за 11 років існування «Коронації слова» таку високу перемогу здобула представниця Вінниці.

Розкажіть про ваші відчуття як переможниці одного з найпрестижніших літературних конкурсів.

– Знаєте, іноді зранку прокидаюся і заново переживаю цю подію, вкотре не можу повірити у те, що здобула перемогу. Хоча, мабуть, вона є певною закономірністю, адже стала результатом напруженої роботи та невеликого відсотку удачі. Зараз я планую продовжувати літературну діяльність, зважаючи на корективи, які внесло життя. І тому відчуваю обов’язок працювати над тим шансом, який випав мені, бо така можливість трапляється лише раз. Нині, до прикладу, я вже зовсім по-іншому оцінюю різні речі. Раніше мала більш приземлені бажання, а зараз мій нотатник вміщує велику кількість серйозних справ. Це – зустрічі, інтерв’ю, робота з видавцем, робота над інтернет-сайтом, який планую відкрити напередодні виходу книги.

У чому полягатиме концепція інтернет-сайту? 

– Це буде мій офіційний сайт, котрий міститиме інформацію про мене, мою творчість. Оскільки до успіху я йшла самостійно, а моя літературна майстерня знаходиться безпосередньо у мене вдома, то також хочу поділитися з письменниками-початківцями тими секретами успіху, які перевірила на власному досвіді.

Зміст цих секретів успіху поки що є секретом? 

– Чому «секретом»? Це ж лише інструментарій. Кожна людина має свої вихідні дані, і все залежить від того, як їх використовувати. Якщо, до прикладу, кільком письменникам дати завдання написати текст на одну тему, то ми отримаємо абсолютно різні твори.

Все-таки, як ви потрапили в літературу?

– У дев’ять років я написала перший вірш, який, зрозуміло, був зовсім дитячим. Щоправда, вже тоді я уявляла, що маю якесь особливе призначення, що створена саме для літератури, а не, скажімо, для живопису чи музики. Дуже довго доводилося працювати над собою, адже не мала наставника, який би чимось допоміг чи підказав: «Ось це ти робиш правильно, а це – ні».

Нині ви працюєте в комерційній структурі та займаєтеся офісною роботою. Чи не було у вас певного внутрішнього конфлікту з літературною частиною особистості?

– Протягом життя я змінила багато професій – продавала косметику, доглядала за маленькими дітьми, була консультантом у музичному магазині, займалася коректурою та журналістикою. В усіх цих випадках завжди відчувався внутрішній конфлікт, адже важко було поєднувати такі професії з літературою. Якщо я знаходила час (тиждень-другий), аби попрацювати над текстами, – це була для мене найкраща відпустка. Оскільки мені завжди казали, що немає такої посади як письменник, то доводилося займатися ще чимось іншим, аби за щось жити. Проте найбільша моя мрія – заробляти на життя письменницькою працею.

 Хто чи що змусило вас послати на конкурс роман «Мантра-омана»?

– Самостійно вирішила. Можливо, хтось не вірив у мою перемогу, але рідні люди завжди намагалися підтримувати. Особливо фінансово, коли брала творчу відпустку, аби допрацювати цей роман.

Який сюжет твору? 

– «Мантра-омана» – соціально-психологічний роман, у якому головна героїня шукає сенс життя, своє призначення, але ніяк не може зрозуміти, у чому воно полягає. На перший погляд, у неї є все, чого тільки може бажати жінка, окрім найголовнішого – бажання усе це мати. Одного разу вона отримує шанс подивитися на власне життя по тому, як її в ньому не стало. Дівчина аналізує ситуацію, що склалася після її зникнення: хтось шкодує, комусь байдуже, а хтось прагне використати це з вигодою для себе. Загалом, цей роман – історія зради, болю та каяття.

Скільки часу ви писали свій роман? 

– Я досить довго «виношувала» задум твору, довго його «писала» у голові – близько двох років. А коли знайшла час, аби перенести думки на папір, писала з тією швидкістю, з якою можу набирати текст. Таким чином, безпосередньо на написання роману мені знадобилося три місяці.

Коли можемо потримати в руках ваш роман? 

– Нині працюю з видавництвом, з яким у мене вже є попередня домовленість щодо концепції майбутньої книги. Ми дуже хочемо встигнути видати роман напередодні львівського «Форуму видавців», який відбудеться у вересні цього року, аби в рамках цієї події зробити презентацію книги.

Як ви ставитеся до того, що у деяких колах Вінниці покладають велику надію на вашу перемогу, яка допоможе вивести сучасну вінницьку літературу з певного «підпілля», у якому вона нині перебуває?

– Якщо чесно, вперше це чую від вас (сміється). Але ставлюся до таких побажань дуже позитивно, бо якщо я можу щось зробити для рідного міста, то для мене це так само важливо. 

Оригінал статті

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.