Вікторія ГРАНЕЦЬКА: «Неможливо писати про людей, сховавшись від них за комп’ютером»

Газета «День», №150-151, пятниця, 26 серпня 2011

Розмовляла Надія Тисячна, фото: Юрій Білошкурський

На початку вересня в харківському видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» вийде друком книжка «Мантра-омана» Вікторії ГРАНЕЦЬКОЇ. Зі згаданим твором вона перемогла в цьогорічній «Коронації слова», де, як відомо, жанру роману завжди надавалися преференції. Це, можна сказати, її перший серйозний прозовий доробок і перша (відразу гучна!) перемога.

Дівчина родом із Вінниччини. Навчалалася у Вінницькому педуніверситеті. Щойно здобула спеціальність практичного психолога, почала змінювати професії: офіціантка, рекламний агент, дистриб’ютор косметики, няня, коректор, літредактор, журналіст, редактор (перелік можна продовжити). Урешті торік влаштувалася помічником президента однієї поважної вінницької компанії. Тепер, по суті, веде подвійне життя: удень працює з бухгалтерською програмою 1С в модерному офісі, а вночі — у текстовому редакторі над карколомним сюжетом нового роману. Якого саме — про це та багато іншого «День» розмовляв із Вікторією Гранецькою.

– Вікторіє, що вам дало знання, а точніше – практика стількох професій?

В ті роки я просто заробляла на життя. В перервах намагалася писати. Аж доки одного разу не вирішила, що настав час взятися за літературу серйозно. Так з’явилася «Мантра-омана». Отут і стали в пригоді усі знання й навики, здобуті завдяки, на перший погляд, випадковим професіям. До слова, особливо цінним виявився негативний досвід. Я переконана: письменником може стати лише той, хто невтомно пізнає життя. Неможливо писати про людей, сховавшись від них за письмовим столом. Я люблю людей. Вони мені цікаві. Зокрема, ті, які вміють долати труднощі. А найбільше ті, які за несприятливих обставин все ж залишаються Людьми. Одним словом, ті, що з характером.

Коли надсилали свій роман на конкурс «Коронація слова», на перемогу чи бодай лауреатство сподівалися?

– Одразу на перемогу – ні. По-перше, я взяла ризиковану тему. По-друге, розкрила її на перехресті різних жанрів, стилів та напрямів, поєднуючи вигадане і реальне, трагічне і комічне, високе і непристойне. Пригадую, моя сестра вмовляла прибрати найбільш «провокаційні» сцени роману, мовляв, ніхто їх не сприйме. Я й сама нічого подібного раніше не читала. І, звісно, не могла передбачити, як поважне журі поставиться до подібних експериментів, особливо, якщо взяти до уваги, що в минулі роки у фаворі «Коронації слова» були історичні романи. Однак я не піддалася на вмовляння і надіслала твір таким, як є. А подумки приготувалась до будь-якого розвитку подій. Результат перевершив усі мої сподівання. Це найбільша перемога у моєму житті.

– Скажіть, що вона вам дала?

– Все й одразу. Правду кажучи, у нашій країні письменнику-початківцю годі уявити кращого шансу заявити про себе. Та й видавництвам легше працювати з автором, відзначеним будь-якими преміями.  Інше питання, з якої спроби кому пощастить. Хоча «пощастить» теж поняття абстрактне: на етапі написання роману все залежить від автора: треба віддати текстові все, що маєш, аби він зажив власним життям і зміг сам себе відстояти в будь-якій ситуації. 

– Очевидно, ви усвідомлюєте, що премія зобов’язує, і другий роман не має поступатися першому...

– Для початку я б не відмовилась, аби мій перший роман став бестселером. Бо перша книжка відкриває дорогу наступним. Одночасно я розумію, що про професійне зростання письменника можна говорити тоді, коли кожен його наступний роман кращий за попередній. Наразі взялася за оригінальний задум, реалізація якого для мене, по суті, виклик.  Проте я не боюся експериментів, випробувань та невдач. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить.

Про що він? Чи ви забобонна – не скажете?

– Я не забобонна. Проте не скажу. (Сміється).

– Вікторіє, про що, на ваш погляд, зараз варто писати? Які теми на часі в нашому  суспільстві?

– Перш за все, варто писати українською мовою. Без огляду на читацький престиж, наклади примірників... А про що писати – кожен письменник вирішує самостійно. Ринок української літератури, на відміну від російської, все ще не перенасичений, тож місця поки всім вистачить. Інше питання, що люди хочуть читати. Існує така закономірність: в часи економічної й політичної нестабільності більшість читацького загалу надає перевагу фентезі, мелодрамам, детективам та іншим «легким» жанрам, які дозволяють відволіктися від неприємних реалій. Маю надію, в майбутньому ситуація в нашій країні докорінно зміниться, що піде на користь й тенденціям в літературі. Насправді ж хочеться, аби ми любили нашу літературу не тільки за те, що вона написана українською, а передусім  – за якість. А україномовною вона має бути сама собою.

А кого з сучасних письменників полюбляєте читати?

Намагаюся читати всіх. Мені цікаво, як пишуть колеги, які теми обирають… Серед творів, які вразили, можу назвати «Таємницю» Юрія Андруховича, «Жінку його мрії» Олеся Ульяненка, «Майже ніколи не навпаки» Марії Матіос, «Століття Якова» Володимира Лиса, «Янгола з України» Галини Тарасюк. З нетерпінням чекаю на першу книгу трилогії «Биті Є» Люко Дашвар, «Піцу «Гімалаї» Ірени Карпи, нові книжки Любка Дереша…

– Якось ви сказали, що хочете письменництвом заробити гроші на подорожі. Україною? Якщо так, то куди б подалися? Тоді вмотивуйте, будь ласка, вибір маршрутів.

– Власне, подорожі Україною у плані фінансових витрат я можу дозволити собі вже зараз. Єдина перешкода – патологічна відсутність часу на таку розкіш. Щойно мені вдасться виправити цю прикрість, неодмінно влаштую собі тур старовинними маєтками України: відвідаю Збаразький замок, де знімався фільм Єжи Гофмана «Вогнем і мечем»; ренесансну фортецю шляхтичів Синявських, що розкинулася в Бережанах, на Тернопіллі; знаменитий Олеський замок на Львівщині, з яким пов’язана сумна й романтична історія кохання... Гадаю, справжня Україна – там, а не в неонових торговельних центрах, залізобетонних хмарочосах та підземних лабіринтах метрополітенів.

Оригінал статті

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.
 
ПРИБУЛЕЦЬ

Коментар
Бездоганна зовнішність, блискавичний літературний дебют, вражаюча працездатність... автор знає, чого хоче від життя і від літератури. Навіть заздрісно трохи....