Хороший масовий роман має бути в межах ста сторінок

 Журнал "Країна" №75 за 10.06.2011 

Текст: Олена ПАВЛОВА, фото: Тарас ПОДОЛЯН

Хороший масовий роман має бути в межах ста сторінок 

2 червня в Києві водинадцяте нагороджували переможців літературного конкурсу "Коронація слова". Найкращі рукописи обирали в номінаціях "Романи", "Кіносценарії", "П'єси", "Пісенна лірика про кохання". Преміальний фонд склав 120 тисяч гривень

- Вітайте мене, сьогодні захистив диплом, - показує друзям перед церемонією обкладинку своєї бакалаврської роботи з політології 25-річний поет Вано Крюґер. Тема - "Політична філософія Маркіза де Сада як джерело постлібералізму". - Отримав найвищий бал у групі. Де Сада називають моїм літературним батьком. Але поезію писати більш болісно, ніж диплом.

6-сантиметровий стос рукописів із віршами прочитав Олександр Ярмола. Лідер рок-гурту "Гайдамаки" був у журі номінації "Пісенна лірика про кохання":

- Дівчата романтичні пишуть про любов. Хлопці подавали тексти переважно про пиво й боротьбу між пивом та коханням. Для мене важливо, щоб у вірші була щира емоція, швидко покладена на текст. Не допрацьовувалася й не вимучувалася. Рима менш обов'язкова, ніж щирість. Але ритм важливий.

Найкращим кіносценарієм визнали психологічну драму "Борода" 29-річного чернівчанина Дмитра Сухолиткого-Собчука.

- "Борода" - камерна історія про самотню людину. Героя звати вуйко Митро, але всі його називають Бородою. Живе в маленькому селі, лише 20 дворів. Не старий, але він бородань і це робить його старшим, - розповідає Дмитро. - Раз на рік приїжджає донька з Італії. Тільки вона його голить. Тоді він стає молодший і щасливіший. Але волосся все одно росте, самотність однаково буде.

Найкращий роман - рукопис "Мантра-омана" 30-річної Вікторії Гранецької з Вінниці. Це соціально-психологічна драма з елементами містики.

- У романі йдеться про молоду жінку, яка має все, але їй однаково чогось не вистачає у житті. Її звати Єва, скорочено від Євпраксія. Раптово помирає і блукає між двох світів - мертвих і живих, - розповідає авторка. - Переоцінює свої вчинки, помилки. Дія роману відбувається у великому місті. Збирала матеріал дуже довго, вивчала психологічні, медичні нюанси, оскільки один із персонажів має психічну хворобу аутичного спектру. А от назва склалася легко. Мантра - коли щось повторюється, омана - неправда. Адже тривалий час моя героїня вірить у цінності, які не є найважливішими в житті.

Готувала роман спеціально для "Коронації". Прочитала майже всіх лауреатів останніх років, вивчила ринок сучасної української літератури. Моєю метою було поєднати все найцікавіше, змішати різні жанри, приправити це власним стилем і, таким чином, отримати щось потенційно нове в літературі.

Найважче в роботі письменника - знайти куточок, де зможеш сісти працювати й ніхто тебе не чіпатиме. Важливо не ходити на роботу з 9.00 до 18.00. Треба повністю зануритися в цей світ хоча б на кілька тижнів. З ідеєю роману ходила два роки. Минулого літа звільнилася з попередньої роботи й ще не влаштувалася на наступну. За ці три місяці й написала книжку.

Журі в номінації "Романи" очолила літературознавець Тамара Гундорова:

- У фіналі розглядали 22 рукописи. Тексти дуже різноманітні. Були романи, написані для "офісного планктону", для антиглобалістів і неформальної молоді. Один добре написаний еротичний. Всякі моторошні хрящі-мерці-монстри - їх теж було багато. Але всі такі серйозні. Хотілося більше іронії чи самоіронії.

Були сільські романи - про Вальку, Гальку, їхніх чоловіків. Переважають міські, жіночі. "Мантра-омана" добре сприйнявся завдяки містиці, самоіронії жінки.

Не вистачало чоловічих жанрів. Був роман про Афганістан, але написаний жінкою. З'явився новий жанр - роман в есемесках. Не до кінця витриманий, бо переходить на електронку.

Хороший масовий роман має бути трохи більший як 100 сторінок. Це те, що можна прочитати за кілька заходів. Якщо дуже цікаво - проковтнути за день.

О десятій вечора голова правління компанії "Крафт Фудз Україна", засновник "Коронації" Юрій Логуш на ґанку проводжає гостей.

- Найбільше наше досягнення - коли люди два роки пишуть, бо знають, що буде конкурс. Не встигнуть цього року, подадуть наступного. У нашій історії завжди були періоди відлиги й знищення. Літературний історик Юрій Лавріненко описав це, як зрубані паростки. Література росте кущем, стелиться, але до висоти не може дійти. Ми хочемо дати цю висоту. Письменники потребують часу визріти, навчитися помилок свого першого твору.

До Юрія Логуша підходить Дмитро Сухолиткий-Собчук. Говорять про кіно.

- Ви пишете сценарії? Серйозно за це взялися? Якби вас били, чи все одно робили б це?

Дмитро каже, що готовий.

- Книжки видають, п'єси ставлять. Що зробити, аби фільми знімали? - продовжує Логуш.

Дістає візитівку, від руки дописує номер свого мобільного, дає Дмитрові.

- Передзвоніть. Зберіть своїх хлопців і прийдіть, подумаємо, що робити, щоб був Голлівуд, Боллівуд і Київвуд. Тільки беріть таких, щоб могли світ рознести. Але ноги тримайте на землі.

 Оригінал статті 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.