Як минула моя вінницька презентація

Фото: Ірина Гаджикурбанова

Минулої суботи у вінницькій книгарні «Є» відбулася презентація мого дебютного роману «Мантра-омана». Я з нетерпінням чекала цього дня і, звісно, трошки хвилювалася, оскільки Вінниця – моє рідне місто, тож для мене надзвичайно важливим було те, як воно сприйме мій літературний дебют. Однак усі побоювання виявилися даремними: незважаючи на відкриття Джазового фестивалю, що відбувався того ж таки дня, людей на презентацію зібралося чималенько, майже кожен тримав у руках мою книжку (дехто вже почав читати), а саме знайомство й спілкування минуло весело, невимушено і цікаво.

І в цьому неабияка заслуга модератора, яким був Олександр Вешелені – арт-менеджер вінницької книгарні «Є». Пан Олександр уважно прочитав мою книжку, тож подумки я вже приготувалася до шквалу запитань.

Говорили про Євпраксію – головну героїню «Мантри-омани». Не в останню чергу пана Олександра цікавили її стосунки з чоловіками. Судячи із обличчя на фото, я теж замислилась над цим питанням.

Дивлячись на цю світлинку, може виникнути враження, що ми з паном Олександром розповідаємо одне одному анекдоти. Аж ні, ми все ще говоримо про мою книжку :-)

Для більшої переконливості вирішуємо, що треба зачитати кілька уривків із «Мантри-омани».

Як згодом мені зізнається одна гостя презентації: саме прочитані уривки дали їй уявлення про текст і підштовхнули до купівлі книжки. Що ж, від себе можу побажати гарного читання!

Моя улюблена світлина. Особливо нею пишається автор – моя сестра Іринка. Каже, що тут я схожа на акторку Мег Райан, якби вона, звісно, була брюнеткою.

А тут, вочевидь, мова зайшла про Сєргєя Звєрєва, «Санта-Барбару» чи гурт «Рукі ввєрх», що спогадам про них також знайшлося місце на сторінках мого роману. Всі щасливі, всі сміються :-)

Найприємніша, як каже пан Олександр, мить кожної книжкової презентації – автограф-сесія. Першим підписую примірник для Христини Коваленко (симпатична дівчинка у профілі праворуч), адже саме вона ставила мені найбільш цікаві  запитання, а відтак отримала «Мантру-оману» з автографом у подарунок.

Незвично бачити серед своїх читачів людей, абсолютно різних за віком та статусом. Гадаю, кожен письменник мріє, аби його читали саме такі люди – несхожі між собою, але однаково доброзичливо й привітно налаштовані щодо його книжок.

Цього приємного молодого чоловіка звуть Дмитро. Сказав, що встиг дочитати «Мантру-оману» до 70-ї сторінки, де саме розгортається все найцікавіше. Я не втрималась і зазирнула на ту сторінку. Ні, все найцікавіше у Дмитра ще попереду :-)

Декілька людей прийшли із квітами, тож я почувалася так, наче в мене день народження. Що ж, тепер маю ще один привід швидше братися за наступний роман. Власне, так я і вчинила, щойно повернувшись додому, – от воно, значить, звідки береться натхнення. Бо, як сказала Галина Вдовиченко: «Що ми без наших читачів?» 

   

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.
 
Вікторія Гранецька

Коментар
Доброго дня, Юля!
Ви не уявляєте, наскільки приємно читати Ваші слова - одразу розумію, що писала цю книжку недаремно. Адже відгуки читачів (я вже в цьому переконалася) для письменника дуже багато означають, особливо, якщо книжці щастить і вона знаходить свого ідеального читача, який здатен по-справжньому її зрозуміти...
Дякую Вам за час, витрачений на читання!
Сподіваюсь, мої наступні романи Ви теж читатимете, і вони Вас не розчарують : -)
Юлія

Коментар
Вікторія, добр. дня. Хочу подякувати за майже 8 годин задоволення,
яке отримала, поки читала Вашу книгу. Чудовий, зрілий твір - чесно
кажучи, не думаю, що це - "дамське чтиво". Книга про досить складні
психологічні емоції, але викладена так, що читається легко, не
хочеться покидати.
Також сподобалась Вашп стилістика, з цими всіма русизмами і
ненормативними словами - це додає легкості в читанні (на мою думку).
Ще раз - дякую.