Один день у Тернополі

Фото: Наталя Зелінка

6 жовтня, у четвер, як і планувалося, я зі своєю книжкою побувала в Тернополі. Зізнаюсь, давно мріяла відвідати це дивовижне місто, тому й чекала від поїздки незабутніх вражень. Так і сталося – один день у Тернополі перевершив усі мої сподівання!

На залізничному вокзалі мене зустріла Наталя Зелінка – арт-менеджер тернопільської Книгарні «Є». Після неспішної прогулянки затишними вуличками ми дісталися мальовничого озера, яке розташувалося… просто в центрі міста, і покаталися на білосніжному катері.

Вже постфактум мене відвідала цікава ідея: а що, як одну з наступних презентацій влаштувати не в книжковому магазині, а на катері?

А ще Тернопіль – місто фонтанів. Виявляється, не лише у моїй рідній Вінниці можна помилуватися таким дивом…

«Шинок». Ні, в першій половині дня я туди не заходила. Просто захотілось сфотографуватись на тлі колоритної вивіски :-)

А от і Вікторія Горбунова! За порадою Наталки ми відвідали один із найцікавіших закладів Тернополя – український ресторанчик «Біля млина».

Виявляється, ми не перші, хто уподобав це затишне місце. Зручно вмостившись, на стільці Вікторії колись обідав хтось із гурту «Грін Грей». На моєму – одна відома особистість із політики)) А що, часом і таке трапляється :-)

Нарешті ми в Книгарні «Є»! Презентацію урочисто розпочато.

Хто ще не знає, Вікторія Горбунова привезла до Тернополя свій новий роман «Надра банку». Я, звісно, «Мантру-оману». Щоправда, на цій світлинці ми помінялися книжками.

Десь години півтори ми щось там розповідали-розповідали, і от настала довгоочікувана мить – підписування книжок.

Було надзвичайно приємно, що молоді тернопільські студенти цікавляться сучасною українською літературою. І судячи з усього, прийшли на презентацію за власним бажанням, а не за бажанням викладачів, як іноді буває :-)

Навіть зав’язалась маленька дискусія. Йшлося, без сумніву, про книжки))

Після презентації ми з Наталкою встигли побувати в театрі. На виставі «Циганка Аза». Враження – наче історія розповідається вперше! А по завершенні хтось із шанувальників подарував виконавиці головної ролі… справжнього жовтого папугу в клітці. Зал вибухнув оваціями.

Місце зустрічі з тернопільською Залізною Леді. Кажуть, раніше їх тут було дві, але одну викрали…

Ну й нарешті – віденська кава по-тернопільськи. За півгодини мені на потяг. Завдяки Наталці я таки переконалася: в Тернополі справді готують найсмачнішу каву і найкраще вміють приймати гостей. Так на моїй уявній карті з'явилося ще одне місце, куди неодмінно хочеться повернутися :-)

Розповідала Вікторія Гранецька

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.
 
Катерина

Коментар
Щиро і захопливо. Навіть схотілося побачити це чудове місто:)
Іринка

Коментар
Гарний фотоматеріал! Наче сама там побувала...