У Новий рік із Євромайданом!

Текст: Вікторія Гранецька

Фото: Лариса Ніцой

У переддень новорічних свят кожен із нас підводить підсумки року минулого – рахує особисті досягнення та здобутки, загадує собі на майбутнє нових звершень та перемог, бажає успіхів та гараздів рідним, друзям, добрим знайомим і просто випадковим перехожим. Але найбільшим поступом кожного українця цьогоріч став Євромайдан, де ми зібралися не для того, аби вчергове підтримати тих чи інших політиків, а з тим, щоби відстояти свої громадянські права.   

Що довше стоїть Майдан, то більше шансів у кожного з нас на нове життя. Там немає сторонніх людей, є лише ті, кому справді не байдуже, хто вже відчуває себе частиною Європи і готовий боротися за право України на європейське майбутнє. І Майдан вистоїть. Попри все. Власне, він уже нагадує добре впорядковану державу, де кожен має своє місце, виконує свою роботу і завжди може розраховувати на допомогу інших. Де загублені речі знаходяться і повертаються власникам. Де тобі посміхаються незнайомці. Де все відбувається на єдиній хвилі взаємоповаги і позитиву. Чи ж не такою має бути Європа?

Людьми, що вийшли у ці дні на Майдан, захоплюється увесь цивілізований світ. Дивовижно, та їх побачили і почули всі, крім тих, до кого вони звернулися – формальних високопосадовців, котрі йменуються «владою». Український народ переріс таку «владу», вона ж, схоже, того й не зауважила. Натомість равликом згорнулася у своїй мушлі, сподіваючись, що й цього разу все минеться, і зима прожене людей геть. Вочевидь, цій «владі» дуже страшно. Їй давно не йдеться про почуття власної гідності, як не йдеться про втрату народної довіри, бо ще ніхто не спромігся втратити те, чим зроду не володів. І тут її навіть шкода, такої неслави не побажаєш нікому. Як шкода і тих дресированих «спецпризначенців», куплених за копійки «антимайданників» та «тітушок», котрих вона тримає за собак, вкриваючи своєю неславою. 

Знаю й таких, хто не знайшов у собі мужності бодай раз вийти на Майдан або ж долучитися до спільної справи іншим чином. Не тому, що не мають жодних переконань. Просто лишилися осторонь – і все. Підсвідомо вони шукають собі виправдання, нарікаючи на брак часу, сподіваючись, що цю «владу» однаково не здолати, тож нема чого й намагатися і т. д. Такі люди були у всі часи, недарма ж Данте Аліг'єрі якось обмовився у своєму ХІV сторіччі: «Найспекотніші закутки пекла відведені для тих, хто в часи великих кризових переломів зберігав нейтралітет». Утім, найбільше випробування на них чекає тут і зараз, при житті – їм доведеться пояснювати власним дітям та онукам, де вони були, коли вирішувалася доля їхньої країни.

Ясна річ, кожен має право на помилку. Та для України час помилок незворотно минув, коли ми знайшли єдино правильне рішення – згуртуватися до мирних протестів і відстоювати свій вибір, а відтак наш літопис більше не буде «історією зрад та поразок». І ми зустрічатимемо цей Новий рік не «под этой дурацкой ёлкой», а біля найгарнішої ялинки в світі, вбраної у справдешні кольори нашої Незалежності та Свободи. Ми чітко знаємо, чого хочемо. Ми більше не бажаємо жити за інерцією. І ми переможемо.

Слава Україні!

 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.
 
Богдан

Коментар
Героям Слава! Ми переможемо, хай ніхто в цьому не сумнівається!!!!
Вуйко

Коментар
ГЕРОЯМ СЛАВА!!
лариса

Коментар
Героям слава! І я там був )) куліш їли ))