Вікторія Гранецька: «Кожна моя книга — шалений експеримент»

Фото з архіву письменниці

«Reality Show/Magic Show» — саме з такою подвійною назвою у «Домі Химер» виходить нова книга Вікторії Гранецької. Це «двостороння» збірка оповідань, з одного боку якої зібрані справжні історії на основі реальних подій («Reality Show), а з іншого — вигадані фантастичні сюжети («Magic Show»). Поєднує їх тринадцяте оповідання, в котрому сходяться всі персонажі й завершуються їхні історії. Про нову книгу, власне видавництво та письменницькі секрети читайте в інтерв'ю, яке склалося з читацьких запитань у Фейсбуку)  

— Ух ти! Круто ж як! Вітаю! Класна обкладинка! І моє питання: що ж все-таки тобі ближче: химерна чи реалістична проза? А як ставишся до експериментів? Чи чекати коли-небудь від тебе дитячої книжки чи якогось нон-фікшину?

— Дякую, це справді одна з найцікавіших обкладинок моїх книг) Дизайн розробив наш художній редактор (мій чоловік) Влад Сорд. Ми в «Домі Химер» приділяємо багато уваги художньому оформленню видань і дуже радіємо, якщо читачам подобається.

Щодо моєї писанини, то починала я інтуїтивно з містичного і фантастичного (щоправда, тоді ще не здогадувалась, що колись називатиму це химерною прозою). А потім раптово виникла ідея спробувати відтворити історію на основі реальних подій. Так з'явився роман «Щасливий». Насправді було вкрай важко працювати в новому форматі, постійно озиралася на інших письменників і була певна — будь-хто написав би цю історію краще за мене. Але рукопис було завершено, книга вийшла друком, згодом увійшла до шкільної програми позакласного читання. Це надихнуло й далі робити True Story.

Понад те — я зрозуміла, що можу так писати, і почала «полювати» на реальні історії з життя. Відтак половину збірки «Reality Show/Magic Show» складають саме неймовірні «живі» історії, почуті або побачені мною протягом кількох останніх років. Тому не знаю, що наразі ближче — однаково люблю і «вигадку», і «правду» в літературі. Й усіляко вітаю експерименти, певна річ! Насправді кожна моя нова книга — шалений експеримент. На основі одного з оповідань хочу створити химерний нон-фікшн, до речі. А от дитячих книжок поки не планую — інакше доведеться шукати іншого видавця, позаяк «Дім Химер» спеціалізується винятково на дуже «дорослій» і моторошній літературі))     

— Здається, буде щось із кицьками, але не звичайними кицюнями, а такими, які чигають на свою жертву десь у затінку або найхимернішої ночі. Чому саме магічний реалізм? Як саме виникла ідея перетину фантастичного й реалістичного?

— Ваша правда — у збірці присутні певні анімалістичні мотиви, це ще одна близька для мене тема, адже в нас удома живе шестеро прекрасних котів, які постійно надихають до творчості) Точніше, це ми в них удома живемо))

Магічний реалізм — один з моїх найулюбленіших літературних напрямів, я безліч разів перечитувала «Сто літ самотності» Ґабріеля Ґарсіа Маркеса, аж доки не збагнула технологію створення такої прози. І дуже ціную це у творах сучасних українських авторів.

А з перетином фантастичного й реалістичного все просто — орієнтувалася на читачів. Адже є читацький сегмент, що полюбляє реальні історії з життя (для них «Reality Show»), а є поціновувачі містики та фантастики (тож вони сміливо можуть пропустити першу половину збірки й одразу перейти до «Magic Show»). Але для того, щоб поєднати всі історії в єдину картину і отримати завершений сюжет, доведеться прочитати всю книгу від початку до кінця))   

— Чи траплялися у Вашому житті якісь химерні пригоди (можливо, це і підштовхнуло на написання тих історій)?

— Життя взагалі — суцільна химерна пригода, переконуюсь у цьому чи не щодня. От відвідала якось наш Вінницький художній музей і вийшла звідти з готовим задумом для оповідання, навіяним портретом Ізабелли Потоцької. Ізабелла снилася мені, аж доки я не написала про неї.

Далі — є такий звичай: саджати дерева до народження дітей. Я теж маю «власне» дерево, і не раз чула від інших, що ці дерева визначають долі «своїх» людей. Так і виникла ідея написати оповідання «Данешта. Промовляння імен».  

А ще маю безліч напівмістичних збігів, пов'язаних з дорогою та Укрзалізницею зокрема, тому наполегливо не рекомендую читати, особливо ж дочитувати «Reality Show/Magic Show» у потягах. Звісно ж, це лише книга. Що вона може заподіяти? Проте, хтозна?   

— Це просто няв, а не обкладинка! Я іспитала естетичний екстаз. Хтіла б спитати авторку: чи бувало таке, що ви самі підлаштовували умови для ситуації, з якої потім писали оповідання? Якщо нє, то чи хтіли б?

— Чому б і ні? Іноді свідомо роблю якісь дурниці, аби простежити, як розвиватиметься той чи інший «сюжет» у реальному житті, й відтак — написати з цього правдоподібну історію. Саме так було з оповіданням «Двійники». Я випробувала цю історію на практиці.

— Шикарна обкладинка! Здається, там чорна кішка (чи пантера), отже, чи вплинули ці пухнасті істоти на написання одного з оповідань і як ви до них ставитесь?

— Дякую! Так, обожнювання котів — це ще одна справа мого життя поряд із письменництвом та виданням книг. Пухнастики впливають не лише на написання оповідань, а й романів («Мантра-омана», «Дім, у котрому заблукав час»), і стають прототипами моїх «книжкових» котів. Мушу визнати, романи їм чомусь подобаються більше — було в цій збірці одне виразно «котяче» оповідання, з якого наразі пишеться повноцінний роман. Не знаю, як так сталося — здається, я цього не планувала, це все мої коти)     

— Чи є в книзі натяки на міфологію, або певні мотиви текстів класичної літератури, якщо є, то які?

— Мабуть, у більшості сучасних книжок закодовані якісь знаки, символи чи алюзії на класичну літературу, розраховані на досвідченого читача. Моя теж — не виняток. Та якщо у неримованій поезії я використовувала переважно біблійні мотиви як джерело образів та сюжетів, то в короткій прозі вже не вперше звертаюся до анімалістичної тематики в контексті кафкіанських перетворень. Звичайно, читачі можуть відшукати в цій збірці безліч речей, про які авторка й близько не думала, коли писала те чи інше оповідання (що зазвичай і трапляється), але це і є той унікальний момент «віддавання» та «проживання» текстів, заради якого й пишуться усі книги на Землі.  

— Від написання якого оповідання ви отримали максимум емоцій (до мурашок по шкірі)?

— Від усіх, інакше б я їх не писала. Загалом написання оповідань для мене — це захопливий квест, гра-головоломка, де треба зібрати й проаналізувати всі підказки, перепробувати хибні шляхи, аби знайти той єдиний і правильний — задум, сюжет, фінал. Переконана, що кожен твір має свій ідеальний фінал, і це не завжди той, що зрештою виходить друком… Ну, ось — уже в мені «увімкнувся» редактор. Гаразд, повернемось до емоцій) Навіть під час прописування моторошних і болісних епізодів відчуваю єдине — захват. Адже це мій світ, я його створила. Отже, мені тут добре. Власне, так розважаюся і відпочиваю)

— Ну і наостанок, чи не жалієте, що виразили ідеї в короткій формі, адже з кожного доброго оповідання можна зробити роман?

— Та, власне, нема чого шкодувати — якщо оповідання виявиться направду вартісним і важливим для читачів, його завжди можна розширити до обсягів роману. Тож ця збірка — такий собі тест-драйв для ідей.

Якщо не помиляюся, схожий прецедент уже був із бестселером «Квіти для Елджернона» — спочатку твір представили публіці у вигляді оповідання, коли ж воно завоювало шалену популярність серед читачів, автор переробив його на роман.

Я, до слова, теж маю таку «втрачену» історію, про яку довго шкодувала, що віддала її оповіданням до колективної збірки — це «Абонентська скринька». Книга вийшла друком ще 2015 року, а читачі досі пам'ятають про неї і про те оповідання зокрема, бо це просто мусив бути роман. Але тоді я не розгледіла в ньому потенціал роману. Це вже зараз розумію — не слід надто серйозно ставитися до власних текстів, оберігати їх як скарби. Це всього лише тексти — і добре, що вони є, але наступні будуть кращими.  

— КНИГИ. Сотня, тисяча, мільйони сюжетів. Одні в чомусь подібні між собою. Інші зовсім ніщо не нагадують. Залишається лише дивуватися, звідки письменники черпають теми для своїх книг. Як на мене, вони незвичайні люди. А як це відбувається у Вікторії Гранецької? З чого починається книга? Який перший крок для народження КНИГИ?

— Хотілося б відповісти — з нетривіального задуму для сюжету. Але чи це справді так? Ми не в змозі перечитати всі книги світу, написані до нас, чи переглянути фільми всіх часів і народів — жодного людського життя банально на це не вистачить. То чи варто ганятися за так званими оригінальними ідеями, якщо всі ідеї вже були чиїсь? Тому цим не переймаюся, набагато важливішими бачу авторську інтерпретацію та композиційну побудову твору — адже є сотні різних способів розповісти одну й ту саму історію…  

Гадаю, справжня книга починається з виписаного авторського стилю. Усі початківці пишуть однаково й усі одразу хочуть видаватися. Я їх чудово розумію — сама була колись такою; всі ми, письменники, прагнемо визнання. І всі ми — цілком звичайні люди зі своїми сподіваннями, здібностями та амбіціями. Але книга починається з виписаної, сформованої, професійної стилістики. Щоб це можна було читати. Інакше рукопис ніколи не стане книжкою)      

— Маю дуже нескромне і провокативне запитання)) Багато років ти була брюнеткою з довгим волоссям — саме такою і запам'ятали читачі письменницю Вікторію Гранецьку. А потім відрізала волосся і змінила колір. Це якось пов'язано зі змінами в житті — наприклад, з новим статусом — співзасновниці та головної редакторки видавництва?

— Авжеж, я змінилася) Не лише зовні, а й усередині — мене навіть знайомі перестали впізнавати на вулиці. І нарешті увійшла в той вік, коли зовнішність перестає бути визначальною (хоч узагалі не пригадаю, коли це вона в мене була визначальною?), набагато важливіше те, що робиш і що можеш дати світові. Звісно, інколи з ностальгією дивлюся на старі світлини з довгим, фарбованим у чорне волоссям (воно мені таки личило!), але останнім часом хочеться природності — у кольорах, уподобаннях, стосунках.

Новий статус? Та ні, я тільки шукаю для нього стиль))

Інтерв'ю сформоване з читацьких запитань у соцмережі

Дизайн обкладинки: Влад Сорд   

І прикінцевий бонус: розмова з Вікторією Гранецькою в радіоефірі програми «Автограф»

 

 

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.