Вікторія Гранецька: «В читанні шукаю різноманітності та екстриму»

Джерело: сайт «Буквоїд»

На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця Вікторія Гранецька.

– Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

– В читанні шукаю різноманітності та екстриму. Зараз на черзі екстрим. Тож серед найяскравіших читацьких відкриттів цієї весни хочу відзначити прозу Олени та Юлії Черніньких. Моє знайомство із творчістю сестер-львів’янок розпочалося з їх другого роману «Вілла «Райські пташки». Текст підкорив відвертістю, не притаманною жінкам брутальністю у деталях та лірикою у почуттях. Це стовідсотково «мої» автори, зараз на черзі до читання їх «Хутір розбещених душ» і «Rеанімація», згодом, мабуть, дістануся й до поезії. Хоча напередодні мала справу з текстами зовсім іншого стилю – придбала й прочитала «у комплекті» три романи – «Якби» Ірен Роздобудько, «Ключі від ліфта» Міли Іванцової і «Тому що ти є» Дари Корній. Саме так, «у комплекті», й рекомендую їх для читання своїм родичам, друзям та добрим знайомим. Річ у тім, що це цілковито різні історії, дивовижно поєднані так званим «ефектом метелика» з однойменного фільму. І діють вони як наркотик – після прочитання хочеться ще таких історій. Певний час навіть думала, що письменниці змовились між собою: взяли спільну ідею, з якої кожна зробила неповторне, своє.

Також вельми вдячна видавництву «Клуб Сімейного Дозвілля» за довгоочікуваний роман Любка Дереша «Голова Якова» та прозово-поетичну збірку Сергія Жадана «Вогнепальні й ножові». Ошатне видання, зручний формат, відбірні тексти – справжній подарунок для читачів-гурманів. Читаю й перечитую. Сподіваюсь у цій серії побачити твори й інших моїх улюблених авторів.

Однак найбільше емоцій і хвилюючих вражень принесло читання рукописів-фіналістів цьогорічної «Коронації слова», оскільки за правом першої премії потрапила до складу журі в номінації «Романи». Вболівала за всіх, адже кожен твір – це, перш за все, колосальна праця. Можу сказати, що трійка романів-переможців абсолютно несхожа між собою за тематичним напрямом та сюжетною побудовою й, за умови видання, кожен автор матиме свого, окремого читача. На жаль, мій фаворит («Рабині й друзі пані Векли») не увійшов до фінальної десятки, тож я так і не дізналася ім’я його автора. Втім, переконана (з огляду на довершену філігранну стилістику), це не початківець. Сподіваюсь, цей роман теж знайде свого видавця, а я матиму нагоду придбати книжку і отримати автограф.

– Як обираєте книжки для читання?

– Мушу зізнатися, досі не вмію обирати книжок віртуально – за самими лише обкладинками, анотаціями, відгуками, рецензіями. Для того, аби «закохатися» в книжку, мені треба взяти її до рук, погортати, схопити очима кілька випадкових уривків. Давно помітила: кожна книга має свою особливу ауру, часом незалежну від автора, видавця чи тексту, її не відчуєш крізь інтернет, зате вона якимсь дивним чином передається на дотик.

– Що можете порадити для читання іншим?

– Раджу просто читати. Що саме, кожен обере для себе сам.

 Оригінал статті

Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.