ВІКТОРІЯ «ЗУХВАЛОГО» РОМАНУ

Спроба літературного осмислення

Громадсько-політичне видання «Вісник Козятинщини», №7 (9002), від 09.02.2012 

Минулий рік у літературне життя Вінниччини привніс кілька яскаравих сторінок і втішно, що Козятинщина не була на узбіччі цього. Стала членом Національної спілки письменників України, голосно заявивши про себе вишуканою лірико-шляхетною поезією, Руслана Мельничук, яка народилася і провела дитячі роки в селі Йосипівка. А Вікторія Гранецька, яку благословила на світ юровецька земля, взагалі приголомшила літературний бомонд своїм прозовим первістком-романом «Мантра-омана», приборкавши прискіпливе журі Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», яке не мало іншого вибору, як визнати художнє творіння Вікторії кращим, видавши їй перепустку у велику літературу.

Про цю неординарну подію і її винуватицю наша газета розповідала. Читачам вже є можливість познайомитись з книгою, яка побачила світ у харківському видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» і була презентована на минулорічному Форумі видавців у місті Лева. Про роман і молоду авторку багато мовлено в періодичних та інтернет-виданнях, бо ж книга наробила «бешкету» в літературно-читацьких колах, принісши письменниці визнання...

Той, хто застебається на всі ґудзики, боячись, щоб на нього, боронь Боже, не подув зустрічний вітер, а про реалії життя судить з домашньої фортеці самозадоволеного благополуччя, може «Мантру...» не читати, бо навіщо зайвий сплеск адреналіну та хаотичний потяг до заспокійливих мікстур. Якщо ж ви тверезий реаліст-аналітик, а не рафінований педант, то книга Вікторії Гранецької вас полонить з першої сторінки і не відпускатиме до останнього слова, що в тексті зазначене сполученням The End. Вам закортить дізнатися, яким накладом видано книгу, пожалкувавши, що замалим, хоча для нинішнього вітчизняного книговидання він пристойний.

Про героїв роману можна судити по-різному, зустрічаючи їх прототипів у довколишньому світі, а це свідчить про виразну реалістичність твору, яка, завдяки таланту автора, набрала яскравого художнього, психо-емоційного, соціально-побутовогого та містичного забарвлення. Епізоди, події та імена переплелися так тісно і розвиваються настільки динамічно та яскраво, що в читача й крапельки сумніву не закрадається щодо правдивості змальованих подій.

Кохання творить дивні речі, хай іноді й нещасливе чи трагічне. Воно перевернуло світ і головної героїні Єви, зробивши із красивої дівчини, що підробляла натурницею, жінку, котра, за її словами, створена не з ребра, а з іншого чоловічого органа.

Яскраві і неповторні образи всіх героїв, про яких авторка часом одним штрихом говорить дуже багато. Чого хоча б варті Євині племінниці-школярки, яких вона нарекла дівчатками-моджахедками.

Роман, як художньо довершене полотно, не мав би такого шарму, якби він не був пронизаний містичними сюжетами, які є віддзеркаленням реального буття. І, як у відомому булгаківському творі, ці два світи тісно переплилися між собою, а верховодить ними містичний Ловець Снів, котрий і призводить героїню до фатального кінця. Навіть старий чорний кіт, сліпий на одне око і кульгавий на дві лапи, відіграє тут свою демонську роль, бо ж уміє читати думки і розмовляти.

Авторка уміло змальовує душевні колізії своїх героїв, їх надломи і потрясіння, їхнє споглядання з потойбіччя за живими і спілкування з такими ж, як самі. Роман підкуплює легкістю висловлювання і читається на єдиному подиху. Знаючи історію написання твору, захоплюєшся ерудицією та художньою вправністю авторки, її вмінням будувати сюжетні колізії, поринаючи в духовний і емоційний світи своїх героїв. Багато епізодичних штрихів твору несуть не тільки приховану іронію, а й відвертий сарказм, засвідчуючи, що з почуттям гумору у Вікторії Гранецької також все гаразд. Взяти хоча б таке: «Рукописи на рецензуються і не повертаються, бо у видавництві ними підтираються.»

Дає під дих ненормативна лексика, якою не обділений твір, і це багатьох читачів, вихованих на класичній літературі, шокує. Але як сказала одна моя знайома, яка має тонкий художній смак: із пісні слів не викинеш, якими б не були сучасні пісні... Інший поціновувач красного слова, відомий український письменник-вінничанин з цього приводу сказав, що творчість великого Михайла Коцюбинського не була позначена лихослів’ям, але рекомендацію для вступу до Спілки письменників цей письменник Вікторії Гранецькій дасть, бо такий талант потрібно підтримувати.

З приводу використання ненормативної лексики можна сперечатися, але де правду діти, коли авторка пише, що дівчатка-моджахедки «від...ли» Машу, бо та зазіхала на Мішу, якого любили вони. Не дивуюся, що, ухопившись за це «откровення», мій син-десятикласник прикипів до твору. Сучасну молодь мало цікавлять Чіпка з Давидом Мотузкою, а доля таких, як Єва, чіпає за живе. То, може, хоч подібні книги схилять молодь до читання?..

«Мантра» в буквальному розумінні − засіб здійснення психічного акту, який використовується в релігії. Та чи тільки, бо ж творчість Діми Білана, Потапа та Насті Камєнськіх, які згадуються в творі, та ще, несть їм числа, нахабно зомбують сучасну молодь, будучи своєрідними «мантрами»...

Тим, хто звик застебатися на всі ґудзики, я все-таки раджу прочитати цей захоплюючий динамічний роман нашої землячки, у якої, попри скороминучий молодечий максималізм, світле літературне майбутнє. Якщо ж вас від прочитаного кине в жар, то, розстебнувши кілька ґудзиків, переконаєтесь, що й так можна жити, і навіть не кепсько...

Петро ЗАРИЦЬКИЙ,

поет, громадський діяч, член НСПУ


Написати коментар

Введіть цей код:
Якщо у вас виникли проблеми з читанням коду, натисніть на картинку з кодом для генерації нового коду.